Відбулася онлайн-зустріч бібліотекарів: зі студентами ПДМУ із презентацією літератури «Обпалені Чорнобильською бідою». Її організували бібліотекарі відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського для іноземних студентів ПДМУ і провела завідувачка цього відділу Марина Федорова напередодні Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Майже в кожному районі Полтавщини встановлено пам’ятник трагедії на Чорнобильській АЕС, адже це як нагадування про те, що пережив наш народ у ті чорні дні й місяці, яке застерігає живих від нових помилок у роботі з «живим» атомом. Так, стаття «Пам’ятник жертвам Чорнобильської катастрофи» у книзі Валерія Волоскова «200 памятных мест Полтавы» присвячена пам’ятнику, який був установлений у м. Полтаві біля корпусу ПДМУ в 1996 році. Він має вигляд фрагмента гранітної віконної рами, який утворює хрест. Рама вікна охоплена полум’ям, а як символ відродження життя з основи композиції проривається металевий кущ калини.
До 30-річчя Чорнобильскої трагедії вийшла друком книга «Чорнобиль – 30. Книга слави і пам'яті. Полтавська область».
У книзі систематизовано наявну чорнобильську інформацію з «полтавським забарвленням», згадано поіменно всіх краян-ліквідаторів ЧАЕС, пошановано пам’ять тих, хто поклав своє життя в боротьбі з атомом, узагальнено дані про діяльність громадських організацій «Союз Чорнобиль», «Фонд інвалідів Чорнобиля».
У книзі Валерія Козюри «Історичні силуети» вміщена стаття про подвиг нашого земляка, уродженця с. Новооріхівки Лубенського району, Героя України, енергетика Олександра Григоровича Лелеченка. Він працював начальником електричного цеху з експлуатації Чорнобильської АЕС. із перших хвилин ліквідації аварії. В умовах високого рівня радіації організував термінові роботи задля унеможливлення вибуху турбогенератора другої черги. Оберігаючи інших від зайвого опромінювання, сам кілька раз ходив відключати установки, стоячи по коліна у високоактивній воді, оточений уламками реактора, де активність радіації становила від 5 до 15 тисяч рентген за годину. Він буквально виганяв молодих колег із цеху і, побачивши їхній пригнічений стан, почав розповідати анекдоти. Отримавши в медчастині першу допомогу (внутрішньовенне вливання фізрозчину) та відмовившись від госпіталізації, знову повернувся на блок і працював, доки зміг триматися на ногах. Помер через 7 діб у відділенні радіаційної патології в м. Києві. Медики вважають, що він отримав дозу в 2500 ренген. Цього вистачило б на п’ять смертей. Похований у с. Степне Полтавського району на батьківщині дружини. Нагороджений посмертно орденом «Золота Зірка» (2006) і орденом Леніна (1986), а звання Герой України присвоєно посмертно у 2006 році.
Бібліографічний огляд видань, присвячених чорнобильській тематиці готували Оксана Перепьолкіна й Лариса Карпенко, провідні бібліотекарки відділу краєзнавства.