Больовий синдром вражає більшість пацієнтів з розсіяним склерозом. Вагомий вплив на якість життя таких пацієнтів має нейропатичний біль. Біль може виникати як гострий синдром, але хронічний біль виникає у 50-75% пацієнтів з РС у різні періоди перебігу захворювання. Лікування болю при розсіяному склерозі – це складне мультидисциплінарне питання, яка включає фармакологічні та нефармакологічні підходи.

Співробітниками кафедри нервових хвороб, зокрема, завідувачем кафедри, професором Михайлом Дельвою, доцентками Вікторією Пінчук, Катериною Гринь, Анжеліною Кривчун, аспіранткою Анастасією Шкодіною та доцентом кафедри психіатрії, наркології і медичної психології Дмитром Бойком у співпраці з іноземними колегами зі Сполучених Штатів Америки, Індії та Грузії проведено ретельний огляд сучасних даних щодо ефективності різних підходів до лікування нейропатичного болю при розсіяному склерозі, який було опубліковано у журналі CNS Drugs (Scopus, quartil 1): https://doi.org/10.1007/s40263-024-01072-5

Принагідно, було встановлено, що фармакологічні варіанти лікування нейропатичного болю при розсіяному склерозі включають антидепресанти (дулоксетин, венлафаксин, трициклічні антидепресанти), м’язові релаксанти (тизанідин, баклофен, дантролен), протисудомні засоби (бензодіазепіни, габапентин, фенітоїн, карбамазепін, ламотриджин), канабіноїди, опіоїди (налтрексон) і варіанти ботулінічного токсину, які мають докази різних клінічних випробувань. Немедикаментозні підходи до невралгії трійчастого нерва у таких пацієнтів можуть включати нейрохірургічні методи. Неінвазивні методи, фізіотерапія та психотерапія (когнітивна поведінкова терапія, терапія прийняття та відповідальності та терапія зниження стресу на основі усвідомленості) також можуть бути рекомендовані пацієнтам із нейропатичним болем при розсіяному склерозі. Однак вибір лікування залежить від тяжкості та типу болю, а також інших факторів, таких як, уподобання пацієнта та супутні захворювання.

Modern approaches to pain management in multiple sclerosis: publication by scientists from PSMU in a leading pharmacological journal

Pain syndrome affects the majority of patients with multiple sclerosis. Neuropathic pain has a significant impact on the quality of life of these patients. Pain can occur as an acute syndrome, but chronic pain arises in 50-75% of MS patients at different stages of the disease. Pain management in multiple sclerosis is a complex multidisciplinary issue that includes pharmacological and non-pharmacological approaches.

The faculty members of the Department of Neurological Diseases, including the Head of the Department, Professor Mykhailo Delva, Associate Professors Victoriia Pinchuk, Kateryna Hryn, Anzhelina Kryvchun, PhD student Anastasiia Shkodina, and Associate Professor Dmytro Boiko, the Department of Psychiatry, Narcology and Medical Psychology, in collaboration with foreign colleagues from the United States, India, and Georgia, conducted a thorough review of current data on the effectiveness of various approaches to neuropathic pain management in multiple sclerosis. The review was published in the journal CNS Drugs (Scopus, quartile 1): https://doi.org/10.1007/s40263-024-01072-5 

It has been found that pharmacological treatment options for neuropathic pain in multiple sclerosis include antidepressants (duloxetine, venlafaxine, tricyclic antidepressants), muscle relaxants (tizanidine, baclofen, dantrolene), antiepileptic drugs (benzodiazepines, gabapentin, phenytoin, carbamazepine, lamotrigine), cannabinoids, opioids (naltrexone), and botulinum toxin options, which have evidence from various clinical trials. Non-pharmacological approaches to trigeminal neuralgia in these patients may include neurosurgical methods. Non-invasive methods, physiotherapy and psychotherapy (cognitive-behavioral therapy, acceptance and commitment therapy, mindfulness-based stress reduction therapy) may also be recommended for patients with neuropathic pain in multiple sclerosis. However, the choice of treatment depends on the severity and type of pain, as well as other factors such as patient preferences and comorbidities.