Шаленими феєрверками емоцій 30 років поспіль сяяло щорічне святкування в ПДМУ Дня української писемності та мови! Листопад радував красивою осінню, а творче єднання викладачів кафедри українознавства і студентів – незабутнім пісенно-поетичним вернісажем! Але це все було до пандемії та війни…
9 листопада – особливий день в історії українства! За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця, основоположника давньоруської історіографії. Свою безмірну вдячність за спадок попередників, за їхню віру в те, що прийдешні покоління збережуть національну пам'ять, не розпорошать, а примножать її, студентство університету втілювало в кожну поетичну строфу, в кожну пісенну ноту, які звучали на святах.
Багато років поспіль атмосфера щирості й добра панувала в затишних аудиторіях, де традиційно збиралися ті, кому була небайдужа доля України та її Слово, ті, хто хотіли насолоджуватися красою української поезії і прози. Звісно, долучалися до врочистостей іноземні студенти ПДМУ, які щиро прагнули заговорити українською!
Це свято об’єднувало молодих людей із різних країн. І хоч у тяжкі часи воєнного лихоліття ми не можемо зібратися разом, та українська мова залишається глибоко в серцях таких різних, але таких єдиних у своїх душевних поривах студентів, залюблених в українську культуру, ментальність, і створює монолітну єдність студентів різних національностей, які навчаються в ПДМУ, які є маленькими часточками великого світу…
Письмо – це наш скарб! Гортаючи сторінки минулого, пильно вдивляємося в обличчя тих, хто з філігранною майстерністю, ніби випереджаючи час, писав історію українського слова. Навіть у епоху надсучасних ґаджетів і революційного прориву техніки молодь із теплотою в серці й невимовним трепетом гортає сторінки книг класиків української літератури.
Україна – це край, що подарував світові потужну плеяду талановитих майстрів мови. Ми не можемо навіть уявити рідну українську мову без Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Дмитра Павличка й Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри та багатьох інших вітчизняних митців і мисткинь поетичного слова, творчість яких давно міцно вкорінена в добірний ґрунт українського письменства. У них – невимовний обшир любові, шани, сердечної теплоти до України. Ці найсвітліші почування втілювали студенти ПДМУ в поетичному прочитанні їхніх віршів.
У серці кожного живе своя Україна, зіткана з різнобарвних ниточок історії, заколисана народною піснею, виборена в долі її синами й дочками. На мовно-літературних творчих загальноуніверситетських заходах до Дня української мови та писемності студенти малювали Україну піснями, звучання яких насичувало аудиторію атмосферою свята, радості, гордості за Батьківщину! Усі вкотре переконувалисяся в тому, що студенти ПДМУ – вітчизняні й іноземні – найталановитіші, найздібніші, найкреативніші!
Україна і Мова – це наше життя! У них – наші мрії, бажання і сподівання! То ж нехай наше українське слово стрімко шириться світом, із добротного зерня проростає стиглим колосом життєвої української мудрості, добросердя й любові!
Щиро віримо в те, що слово і мова будуть господарями в душі й серці кожного свідомого українця, а Рідне Слово наситить розум і душу його, збагатить уяву одвічною загальнолюдською мудрістю, випробуваною іспитом часу правдою минувшини, страшними воєнними реаліями сьогодення й покаже нам шлях у майбуття! Любіть Україну!