У дні вшанування пам’яті Кобзаря студенти 1-ого курсу медичного факультету Полтавського державного медичного університету разом із викладачами кафедри українознавства та гуманітарної підготовки відвідали Полтавську обласну універсальну наукову бібліотеку імені І. П.Котляревського, укотре завітавши до відділу краєзнавства, де з великим інтересом і захопленням оглянули книжкову виставку і прослухали цікаву розповідь, яку для них організували і провели співробітники цього відділу.
Великий Кобзар тричі приїздив в Україну і тричі відвідував Полтавщину.
Перша подорож (1843 – 1844) – це початок періоду «трьох літ», розпочалася в Качанівці. Євген Гребінка був першим, хто запросив і привіз Тараса Шевченка до себе на батьківщину, в Убіжище, влітку 1843 р. У липні-серпні 1843 р. Тарас Григорович проживав у Березовій Рудці, Линовиці, Ісківцях, Лубнах та ін. На початку жовтня з рідної Кирилівки поет знову повернувся на Полтавщину. У Березані 9 жовтня написав вірш «Розрита могила». Загалом проживав там аж до 10 січня 1844 р. У цей період він відвідує Березову Рудку, Андріївку Гадяцького повіту, Пирятин, Ковалівку.
Друга подорож відбулася в 1845 – 1846 рр. 23 березня 1845 р. Тарас Шевченко отримав дозвіл на поїздку в Україну і виїхав на запрошення О. А. Лук’яновича в с. Мар’їнське Миргородського пов. Там він мав малювати портрети родини поміщика. Цю справу відклали на осінь, а літо поет провів у роз’їздах містечками й селами Полтавщини (виконуючи завдання Київської археографічної комісії). Побував у Решетилівці, Шедієвому на Орілі, Василівці (Хорольського пов.), Старих Санжарах, Устивиці, Ромнах та ін. На початку липня 1845 р. Т. Шевченко прибув до Полтави.
Час приїзду і термін перебування Т. Г. Шевченка в Полтаві точно встановив і переконливо довів відомий літературознавець, полтавець П. П. Ротач. Три-чотири дні в першій декаді липня 1845 р. вважають тим періодом, коли Тарас Шевченко перебував у Полтаві. Метою перебування Тараса Шевченка в Полтаві було замалювання історичних будівель і пам’ятних місць. Він замалював Хрестовоздвиженський монастир, відвідав оселю Івана Котляревського, якого вважав батьком української літератури, виконав акварельний малюнок «Будинок Котляревського в Полтаві». Він створив безцінний живописний документ – залишив нам первісний образ хати Івана Котляревського. Обидва полтавські малюнки Тараса Григоровича зараз зберігаються в Київському музеї Т. Г. Шевченка. Поет відвідав міський цвинтар, відшукав могилу письменника, якого дуже шанував, доземно йому вклонився. Саме Тарас Шевченко першим звернувся до поетичного вшанування Івана Петровича, створивши поетичну елегію «На вічну пам’ять Котляревському», пророчі слова з якої золотими літерами викарбовано на пам’ятнику на могилі поета.
І ще одна дуже цікава історія пов’язує Тараса Шевченка й Полтаву. У 50-ті роки ХІХ ст. Т. Шевченко відбував заслання на півострові Мангишлак. Біля хати, в якій він оселився, викопав криницю і посадив біля неї гілку верби, яку купив на базарі в Оренбурзі. У 1963 р. у полтавському дендропарку дендролог Яценко Яніна Яківна висадила маленьку гілочку «шевченківської верби», привезену з далекого Казахстану.
У липні Тарас Шевченко відвідав Прилуки, Густинський монастир, Сокиринці; у 20-х числах липня в Ромнах він стає свідком і учасником знаменитого тоді навіть за межами України Іллінського ярмарку. Після поїздки на ярмарок поет відвідує Сорочинці, Лубни, Переяслав і, сповнений яскравими враженнями, із приходом осені, поспішає вглиб Полтавщини. 4 жовтня в Миргороді він пише ліричні вірші «Не завидуй багатому» і «Не женися на багатій». Це були перші ластівки його поетичного злету. Осінь, проведена в Мар’їнському, ознаменувалася створенням таких видатних творів як «Єретик», «Сліпий» («Невільник»), «Стоїть в селі Суботові…». Прямуючи з Мар’їнського на Київ, Тарас Григорович відвідує Ісківці, а захворівши, надовго зупиняється в переяславського лікаря Андрія Козачковського. Та хвороба не згасила вогню його незламного духу, і тут, у Переяславі та В’юнищах, поет пише “Наймичку», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», а 25 грудня 1845 р. – безсмертний «Заповіт» («Як умру, то поховайте…»).
Третя подорож почалася 25 травня 1859 р. Тарас Шевченко проїхав через Зіньків і Гадяч у західні повіти губернії, зупинившись лише в Пирятині, де 10 червня написав мініатюру «Ой, маю, маю я оченята…». А в цей час його чекали в Полтаві. Поет дуже хотів заїхати в наше місто. Його давній друг, викладач малювання в Полтавській гімназії, Федот Ткаченко писав у грудні 1860: «Приїжджай, тільки весною, удобніш буде тебе приймати…». Та не діждалися полтавці бажаного гостя. Прийшла сумна звістка про передчасну смерть поета.
Іще за життя Т. Г. Шевченко відчував, що Полтавщина стала близькою йому, і відтоді до кінця життя згадував її села й міста, людей, із якими пощастило познайомитися.
На Полтавщині ніколи не згасне пам'ять про Великого Кобзаря.
Активна співпраця кафедри українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ зі співробітниками відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського триває.