П.М. Скрипніков, Т.П.Скрипнікова, Т.А.Хміль розповідають
Павло Тихонович Максименко народився 22 серпня 1922 року в багатодітній селянській родині. Після закінчення середньої школи він був призваний до армії, служив рядовим, далі навчався у військовому училищі зв'язку, звідки направлений на фронт. У період Другої Світової війни воював усі роки, а демобілізувався у званні старшого лейтенанта на посаді командира роти батальйону зв'язку.
У 1947 році Павло Максименко вступив до Харківського медичного стоматологічного інституту, під час навчання проявив завзятість, цілеспрямованість, велику працездатність, прагнення до досягнення мети. Часи були складні – розруха, відновлення країни , економічні проблеми. У 1951 році він закінчив інститут, отримав диплом лікаря-стоматолога з відзнакою.
Працелюбному, активному, відповідальному випускнику запропонували подальше навчання – клінічну ординатуру. Визначився його творчий шлях лікаря, педагога, науковця, вченого і щаблі цього шляху - клінічний ординатор, асистент, доцент, профессор, завідувач кафедри.
Павло Максименко мав високі організаторські здібності, брав участь у всіх видах діяльності інституту, був деканом. У 1959 році в Харкові на вул. Тринклєра, 6 за активної участі студентів та співробітників інституту був введений стоматологічний комплекс зі всіма клінічними, діагностичними відділеннями та щелепно-лицевим стаціонаром на 75 ліжок.
У 1961 році доцент П. Т. Максименко очолював кафедру терапевтичної стоматології до 1990 року, а це 30 років відповідальної напруженої праці .
У 1967 році згідно з Постановою Уряду України Харківський медичний стоматологічний інститут переведений в м. Полтаву. На плечі завідувачів кафедр лягла організація баз: приміщення, оснащення, кадрами. Не всі співробітники переїхали із Харкова і постало завдання сформувати колектив однієї з найбільших по чисельності кафедри.
Для проведення занять з терапевтичної стоматології було створено 6 баз. Вони потребували оснащення, забезпечення матеріалами. У навчальному процесі визначені розділи: пропедевтика терапевтичної стоматології, одонтопатологія, фізіотерапія, захворювання слизової оболонки рота та тканин пародонта, військова терапевтична стоматологія. Кожен з розділів очолював один із доцентів кафедри.
Виконувалась велика методична робота: підготовлені навчальні плани та програми за всіма розділами, створені методичні розробки. Значна увага приділялась формуванню майбутніх лікарів як з теоретичної, так і з практичної підготовки.
Уперше створена студентська стоматологічна полклініка – введений прийом хворих у вечірній час та вихідні дні, де під керівництвом викладачів субординатори самостійно приймали пацієнтів, оформлювали історії хвороби, заповнювали обліково-звітню документацію.
Кафедра була багатопланова, з заново сформованим, працелюбним, творчим колективом. Виникло природнє та необхідне її розділення. У 1974 році з числа співробітників кафедри терапевтичної стоматології сформований самостійний курс дитячої стоматології, який очолила професор Григор'єва Лія Петрівна. Уже в 1976 р. курс став кафедрою стоматології дитячого віку, якою керувала до 1993 року профессор Григор'єва Лія Петрівна.
Також у червні 1989 року організована кафедра пропедевтики терапевтичної стоматології, яку із 1989 року по червень 2014 року очолював Заслужений діяч науки і техніки України, д. мед. наук, професор Євген Вікторович Ковальов.
У зв'язку із необхідністю поглиблення теоретичних знань, удосконалення мануальних навичок, підготовки до самостійної лікарської діяльності лікарів-інтернів, проведення етапу неперервного післядипломного циклу підготовки лікарів-стоматологів у серпні 1991 року розпочала свою діяльність кафедра інтернатури з терапевтичної стоматології, початковий науково-педагогічний штат якої також склали викладачі кафедри терапевтичної стоматології. Першим завідувачем кафедри став к.мед.н., доцент Анатолій Олександрович Коздоба (1991-1992 рр). З 1992 р по 2003 рік кафедру, яка перейменована у кафедру післядипломної освіти лікарів-стоматологів, очолювала Заслужений лікар України, професор Таіса Петрівна Скрипнікова, а з 2003 р. і по теперішній час кафедрою успішно керує Заслужений лікар України, д.мед.н., професор Петро Миколайович Скрипников.
Створювалися ці кафедри, йшли співробітники, але кафедра терапевтичної стоматології не втрачала свою майстерність, лідерство.
Викликає велику повагу працелюбність та цілеспрямованість Максименка Павла Тихоновича. У 1970 році він захистив докторську дисертацію на тему «Патогенез, клиника, диагностика та лечение острого афтозного и язвенного стоматитов».
Творча, активна особистість, з багатим клінічним досвідом, Павло Тихонович оточив себе однодумцями й учнями, що дало йому змогу сформувати науково-педагогічну школу, науковий напрямок якої - розробка актуальних питань профілактики і лікування основних стоматологічних хвороб. Так, були вивчені епідеміологія і структура захворювань зубів і тканин пародонта у жителів регіонів з різним вмістом фтору у питній воді, розроблені й удосконалені окремі методи лікування та профілактики флюорозу зубів, карієсу, пульпіту, періодонтиту, хвороб тканин пародонта, слизової оболонки порожнини рота, зокрема, хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту, трофічних виразок, передраків; уточнена клініка, діагностика, вдосконалені методи лікування і профілактики алергічних реакцій на лікарські препарати. За цими напрямами під керівництвом професора Максименка Павла Тихоновича було виконано і захищено докторські (Мащенко І.С., Ніколішин А.К.) та кандидатські дисертації (Аніщенко Р.І., Артюх В.М., Богашов Б.І., Буров В.М., Гунченко Л.С., Дубовая Л.І., Ігнатищева Л.М., Кастеллі О.Ю., Кіндій Д.Є., Коздоба А.О., Лісєв І.М., Луговська К.О., Муратова М.Т., Ніколішин А.К., Паламарчук Ю.М., Павленко Л.Г., Почтарьова Н.С., Сидорова Л.І., Петрушанко Т.О., Брегадзе О.О., Даценко В.Я., Марченкова Є.С.). Його учні керують кафедрами, мають особисті наукові школи.
Професор Максименко Павло Тихонович був висококваліфікованим науковцем, видав понад 225 наукових праць.
Близько 20 своїх останніх творчих та життєвих років Павло Тихонович працював професором на кафедрі післядипломної освіти лікарів-стоматологів. Він мав можливість свій багаторічний досвід з основних проблем стоматології, особливо по захворюванням слизової оболонки порожнини рота та червоної облямівки губ, особисто передавати уже слухачам. Ним виданий навчальний посібник для інтернів та лікарів «Заболевания слизистой оболочки полости рта» (1998), створена та надрукована «Номенклатура, клиническая классификация болезней, изменений слизистой оболочки полости рта, губ, красной каймы губ, языка» (2003).
Свій багаторічний клінічний досвід професор Максименко Павло Тихонович виклав у монографіях «Медикаментозная патология в стоматологии» (2001), «Побічна дія медикаментозних засобів у стоматологічній практиці» (2004), «Затруднения и ошибки в диагностике заболеваний слизистой оболочки полости рта, губ, языка» (2012).
Як досвідчений педагог і методист, професор Максименко Павло Тихонович на високому науково-теоретичному рівні читав лекції та проводив семінарські заняття, тісно пов'язував їх з практикою.
Павло Тихонович брав активну участь в адміністративній роботі та громадському житті інституту, академії, зараз - університету: з 1968 р. очолював Полтавське обласне наукове товариство стоматологів, з 1970 по 1987 рр. – член правління Всесоюзного наукового товариства стоматологів, з 1975 по 1995 рр. – член Президії Республіканського наукового товариства стоматологів України. Під керівництвом Максименка Павла Тихоновича активно працювала Республіканська проблемна комісія «Стоматологія». Він був членом апробаційної спеціалізованої вченої ради, редколегій всесоюзного журналу «Стоматологія», міжвідомчої республіканської збірки «Терапевтична стоматологія», науковим редактором 3-х збірників Харківського і Полтавського стоматологічних інститутів, науковим редактором журналу «ДентАрт». Він був організатором стоматологічних з'їздів, конференцій, семінарів у Полтаві.
Максименко Павло Тихонович як учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні нагороджений оденами і багатьма медалями.
За сумлінне творче служіння своїй спеціальності був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Верховної ради УРСР, знаком «Відмінник охорони здоров'я».
На кафедрі післядипломної освіти лікарів-стоматологів відкрита Почесна дошка, присвячена професору Максименку Павлу Тихоновичу: воїну, лікарю, вчителю, вченому. Лікарі мають за честь фотографуватися біля неї, вважаючи професора Максименка Павла Тихоновича символом стоматології.