До Дня української писемності та мови впродовж 20-24 жовтня 2025 року кафедра українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ провела масштабне загальноуніверситетське опитування «Мова має значення», до якого були включені 11 запитань, що стосуються нинішньої мовної ситуації в Україні. Методом анонімного анкетування було опитано респондентів, здобувачів вищої освіти перших курсів, які навчаються в університеті на основі повної загальної середньої освіти за ОПП Стоматологія, ОПП Медицина, ОПП Педіатрія, ОПП Фармація, ОПП Медична психологія, ОПП Фізична терапія, ерготерапія; ОПП Медсестринство, ОПП Парамедик. В анкетуванні взяли участь 423 особи.

Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3 %. Додаткові системні відхилення вибірки можуть бути зумовлені подвійними або некоректними відповідями. Загалом отримані результати зберігають високу репрезентативність і дозволяють аналізувати громадські погляди студентства ПДМУ.

Українську мову рідною назвали 84% опитаних. За результатами опитування, і українська, і російська однаковою мірою рідні для 8,4% респондентів. Частка тих, хто назвав рідною російську мову, становить 5%, іншу мову вважають рідною 2,6% (грузинська, іврит, кримськотатарська та ін.).

64% респондентам у дитинстві мама читала казки українською мовою, 27,6 % – російською, 1% – іншими мовами; 7,4 % респондентам мама не читала казки взагалі.

Окрім рідної, іноземною мовою, якою добре володіють, 37,7% респондентів назвали англійську, 37,6 % – російську, 9,6 % – українську, 3% – польську, 3,5 % – німецьку, інші мови – 8,7 %.

Анкетування засвідчило, що розмовляють удома з батьками лише або переважно українською 62% респондентів. Розмовляють удома лише або переважно російською 18,6% опитаних. Іншою мовою – 1%. Розмовляють російсько-українським суржиком 18,4%. 

Із друзями спілкуються українською 54,8%, російською – 23,2%, англійською – 2,1%, російсько-українським суржиком – 19,9%.

Мова інтерфейсу налаштування в телефоні, комп’ютері у  60% опитаних українська, у 23,1% – російська, у 16,2% – англійська, 0,9 % –інші мови.

Як показали результати опитування, пости в соцмережах наші здобувачі освіти пишуть так: українською – 56,2%, російською – 12,7%, англійською – 24,7%, іншими мовами – 6,4%.

Крім того, опитування демонструє зміни у ставленні до державної мови. Тепер більшість здобувачів освіти вважають державну мову престижною для спілкування з друзями, колегами по роботі чи в навчанні – 70,4%.       

За даними опитування, переважна більшість респондентів вважають, що володіють українською вільно (72,2%). Частка опитаних, які погано розуміють українську для побутового спілкування або не розуміють взагалі, склала 0,2%.

Відповіді на запитання «До якої культурної традиції ви себе відносите?» розподілилися таким чином:  81,1% респондентів – українська культурна традиція;  15,3% – загальноєвропейська культурна традиція;  0,7% – російська культурна традиція;  1,4 % респондентів близька радянська культурна традиція. 

Повномасштабна російсько-українська війна, яка триває вже майже чотири роки, пробудила в Україні сильніший інтерес до української мови – і українці масово почали переходити з російської на українську. Але чи збережеться ця потужна тенденція? Чи має Україна шанс стати переважно українськомовною? Як війна впливає також і на саму українську мову?

Студенти розповідають, що активно переходять на українську мову вже кілька років від початку широкомасштабного російського вторгнення. «Мы легли спать 23 февраля, а прокинулися 24 лютого», – ця фраза про перехід на українську від початку війни стала крилатою. Хтось говорить, що чітко почав асоціювати російську мову з росією і мовою війська, яке вторглося. Хтось переконує, що шокований діями російських військ у Бучі, Бородянці чи Ізюмі й не хоче говорити однією мовою з тими, хто скоїв воєнні злочини проти мирних людей. Хтось не хоче, щоб російський президент міг використовувати аргумент про «захист російськомовного населення» в Україні як привід для своєї так званої «спеціальної військової операції».

Українська мова не лише відвойовує втрачені раніше позиції через заборони в Російській імперії та політику русифікації в часи СРСР. Зараз війна теж має вплив не лише на розширення вжитку і популярність української, а й змінює саму мову. До прикладу, фемінітиви. Це не лише історична традиція поваги до жінки, але також багато хто бачить у цьому і визнання ролі сучасних жінок у війні як захисниць і волонтерок. А слова на кшталт «політикиня» чи «аналітикиня» вже не викликають здивування. 

Також поступово призвичаїлись до нового українського правопису, запровадженого 5 років тому, із його «проєктом» замість старого «проект»… Абсолютно вже звикли до вжитку літери «Ґ», яку називали «репресованою» в часи СРСР, коли українську звужували до села, а престижною робили російську.

Соцмережі й потужний ІТ-сектор привносять багато англізмів у сучасну українську мову, а слова «донати» чи «скілси» вже зрозумілі не лише молодим людям. Тут, до речі, багато хто бачить проблему, щоби в перспективі з російсько-українського суржика не вийшов українсько-англійський...

Віримо, що коли Україна стане членом ЄС у майбутньому, то українська стане однією з робочих мов Євросоюзу, що підніме вище її міжнародний престиж. Хоча найскладніша робота – саме всередині України. Здобувачі освіти Полтавського державного медичного університету чітко усвідомлюють: аби не бути колонією, нам потрібна не просто українськомовна держава і точно не українськомовна еліта. Нам потрібний українськомовний народ. Народ, який говорить українською не на знак протесту і не повертається до російської тому, що так зручно і звично. А народ, який БАЖАЄ говорити українською. Народ, який бажає говорити українською зі своїми дітьми. Тож плекайте рідне слово…Заради майбутнього, заради рідної України!

Прес-служба Полтавського державного медичного університету

Language matters

To mark the Day of Ukrainian Writing and Language, from October 20 to 24, 2025, the Department of Ukrainian Studies and Humanities of Poltava State Medical University conducted a large-scale university-wide survey titled “Language Matters.” The questionnaire included 11 questions concerning the current linguistic situation in Ukraine. The anonymous survey involved first-year students enrolled in PSMU educational programs based on complete secondary education — Dentistry, Medicine, Pediatrics, Pharmacy, Medical Psychology, Physical Therapy and Occupational Therapy, Nursing, and Paramedic Studies. A total of 423 respondents took part.

The theoretical sampling error does not exceed 2.3%. Minor systematic deviations may be caused by duplicate or incorrect responses. Overall, the results retain high representativeness and make it possible to analyze the public views of PSMU students.

Key findings:

84% of respondents named Ukrainian as their native language.

8.4% consider both Ukrainian and russian equally native.

5% identified russian as their mother tongue, and 2.6% named other languages (Georgian, Hebrew, Crimean Tatar, etc.).

In childhood, 64% said their mothers read them fairy tales in Ukrainian, 27.6% in russian, 1% in other languages, and 7.4% said their mothers did not read them fairy tales at all.

As for foreign languages they know well:

37.7% named English, 37.6% — russian, 9.6% — Ukrainian (for whom it is not native), 3% — Polish, 3.5% — German, and 8.7% listed other languages.

When it comes to home language use, 62% speak only or mostly Ukrainian with their parents; 18.6% speak only or mostly russian; 1% use another language; and 18.4% communicate in a mixed russian–Ukrainian surzhyk.

With friends, 54.8% speak Ukrainian, 23.2% russian, 2.1% English, and 19.9% use surzhyk.

The language of phone or computer interface is Ukrainian for 60%, russian for 23.1%, English for 16.2%, and other languages for 0.9% of respondents.

Regarding social media posts, 56.2% write in Ukrainian, 12.7% in russian, 24.7% in English, and 6.4% in other languages.

The survey also showed a significant shift in attitudes toward the state language: 70.4% now consider Ukrainian prestigious for communication with friends, colleagues, or in education.

According to the results, 72.2% of respondents believe they are fluent in Ukrainian. Only 0.2% admitted poor comprehension of Ukrainian for everyday communication or no understanding at all.

When asked “Which cultural tradition do you associate yourself with?” responses were as follows:

81.1% — Ukrainian cultural tradition

15.3% — Pan-European cultural tradition

0.7% — russian cultural tradition

1.4% — Soviet cultural tradition

The full-scale russian–Ukrainian war, ongoing for almost four years, has awakened a much stronger interest in the Ukrainian language — many Ukrainians have switched from russian to Ukrainian. But will this powerful trend persist? Can Ukraine truly become a predominantly Ukrainian-speaking country? How is the war affecting the language itself?

Students shared that they have been actively switching to Ukrainian since the beginning of russia’s full-scale invasion. The now-famous saying “We went to sleep on February 23 and woke up on February 24” symbolizes this linguistic shift. Some explained they began to associate russian with russia and the language of the invading army. Others said they were deeply shocked by russian war crimes in Bucha, Borodianka, or Izium and could not bear to speak the same language as those who committed atrocities against civilians. Some do not want the russian president to exploit the argument of “protecting russian-speaking populations” in Ukraine as a pretext for his so-called “special military operation.”

The Ukrainian language is not only reclaiming its long-suppressed position after bans in the russian rmpire and russification policies in the USSR; the war is also reshaping the language itself. For example, feminine word forms (feminonyms) — such as politykynia (“female politician”) or analitykynia (“female analyst”) — are becoming normalized, reflecting both respect for women and recognition of their active roles in the war as defenders and volunteers.

People have also gradually adapted to the new Ukrainian orthography, introduced five years ago, with words like proiekt written as proiekt (with “є”) instead of the older proekt. The letter Ґ, once “repressed” during Soviet times when Ukrainian was marginalized and russian elevated as the language of prestige, has also firmly regained its place in writing.

Social media and the powerful IT sector are introducing many Anglicisms into modern Ukrainian — words like donaty (“donations”) or skilsy (“skills”) are now understood widely, not only by young people. However, some caution that Ukraine must avoid replacing the old russian–Ukrainian surzhyk with a new Ukrainian–English hybrid.

There is strong belief that when Ukraine eventually joins the European Union, Ukrainian will become one of the EU’s working languages, raising its international prestige even higher. Yet, the hardest work lies within Ukraine itself.

Students of Poltava State Medical University clearly understand: to remain truly sovereign, Ukraine needs not just a Ukrainian-speaking state or elite — it needs a Ukrainian-speaking nation.

A nation that speaks Ukrainian not as a protest, and not returning to russian out of habit or convenience — but because it WANTS to speak Ukrainian.

A nation that wants to speak Ukrainian with its children.

So, cherish your native word…

For the sake of the future, for the sake of your native Ukraine!

Press Service of Poltava State Medical University