Легенди змінювалися, набували доповнень чи прикрас, але це не казки, а засновані на реальних подіях перекази.
1. Легенда про Меч Єдності
Коли Січ була знищена, козаки розійшлися: хто на Кубань пішов, хто за Дунай, хто на Галичину. Коли ж усі вони знову зберуться в одному місці, з їх шабель ковалі почнуть кувати Меч Єдності. Це триватиме довго, знову і знову приходитимуть нові й нові козаки та будуть приносити свої шаблі. Будуть сипатися іскри з-під величезних ковальських молотів, піт заливатиме очі в цій нелегкій справі, червонітиме метал у величезній печі. Тим часом злі сили заважатимуть ковалям з усіх сил, спокушатимуть золотом, владою і прославлянням. Та ковалі не здадуться і продовжать справу.
Коли ж Меч Єдності буде готовий, зійдуться знову всі козаки разом, піднімуть меча і воскресять Козацьку Матір-Січ!
2. Як Іван Сірко татар переміг
Давним-давно, як Іван Сірко був кошовим отаманом Запорозької Січі, запорожці в похід пішли. Татари тим часом дізналися про це, набігли на Січ та поневолили християн. Полонені плакали так, що аж земля стогнала, татари були немилосердними, шмагали їх нагайками й підганяли.
Сірко почув про те й вирішив визволити полонених. Зібрав козаків у погоню за татарами й летів, немов птах. Татар виявилося занадто багато, тож козак хитрість вирішив використати. Зупинив коня й козакам-братчикам наказав чекати. Сам же красивим хортом перекинувся й побіг до татар. Їм хорт сподобався, нагодували татари Сірка в образі тварини й забрали до себе. А хорт, як сіли всі відпочивати, нагнав на них сон. Потім перевернувся — і знову зробився чоловіком! Татар всіх порубав, визволив полонених християн і пішов далі з козаками гуляти!
3. Легенда про козака-кобзаря
Помер старий кобзар - і полетіла його душа до хмар. Перед ворітьми небес на дорозі стали по один бік Ангели Пречисті, по інший — Сили Нечисті. Та чорти й кажуть, що заберуть у пекло кобзаря, бо в літа молоді чимало люду порубав, пустив ріки крові й сліз. Ангели ж захищають чоловіка, і кажуть, що не забрати душу Силам Нечистим. Козак не вбивав невинних людей, тільки в чесному бою захищав свою рідну землю. За це Ангели заберуть його до Раю.
А козацька душа обізвалася, і сказав кобзар: «Душа козацька вільна, за життя ні під ким не був, і зараз нікому не належатиму! Безсмертна душа моя в кобзі, і я оживатиму щораз, коли хтось заграє на струнах!» Після цього душа відлетіла і стала вільно літати на свободі. Хтозна, може, й зараз озивається, як музика на кобзі заграє.
4. Легенда про чуб козака
Козацький чуб був символом відваги, мужності, готовності померти в бою. Чуб називають ще «оселедець», «чуприна», і він був ознакою належності до лицарського стану. Тільки після посвяти в козаки, тобто першого бою, морського походу, випробувань, можна було вистригти собі чуба. Носили чуба завжди, закрутивши за ліве вухо. Джури, боягузи, селяни не могли носити таку зачіску, а для козака обрізання чуба вважалося ганьбою.
За легендою, чуба козаки відрощували не просто так. Саме за оселедця Господь, змилостивившись, міг витягти козака з пекельного вогню чи забрати на небеса з бою.
Питалися в козака:
«Що то за причина,
Що у вас гола голова, А зверху чуприна ?»
«А причина то така: як на війні згину,
Мене янгол понесе в небо за чуприну».
5. Легенда про скарби козацькі
За часи походів і переможних битв у Запорозькій вольниці накопичилося немало скарбів, золота, трофеїв. Кожен козак обов’язково мав власний скарб після походів і зберігав його в надійно схованому місці. Була й окрема казна Війська Запорозького. Після походу козаки збиралися, ділили нажите й ховали у Дніпрі.
Після ліквідації Січі козаків переселили, але скарби вони з собою не забрали, адже були певні, що скоро повернуться. Козаки розселилися по різних куточках країни, помирали, старіли, а легенди про скарби і прикмети їх знаходження передавалися з вуст в уста внукам і правнукам. Уже століття минули від часу славних походів і бурхливого життя Запорозького Війська, а й досі дослідники й шукачі скарбів шукають скарби на Дніпрі. Може, і ви щось знайдете?
Українські козаки були кращими піхотинцями в Європі, мали великий флот та цікаві традиції. Про козаків-характерників ходять легенди і пишуть книги, а військові подвиги козацтва надихають і сучасних українських воїнів. Поки пам’ять про наших предків не забута, козацтво живе в казках, легендах, книгах та історичному спадку, а нам є чим пишатися!