Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
І голос твій нам душі окриля…
Василь Симоненко
Березень, за традицією, на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ розпочинається вшануванням Великого Кобзаря. Це гідний привід для здобувачів освіти і викладачів згадати Пророка України.
8 березня здобувачі освіти 1 курсу 14 групи спеціальності 227 «Терапія та реабілітація» відвідали захід «Тарас Шевченко і Полтавщина», який відбувся в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П.Котляревського. Працівники краєзнавчого відділу ознайомили присутніх із маловідомими сторінками непростого життя поета, його самобутнім світоглядом. З особливою зацікавленістю здобувачі освіти слухали розповідь про зв’язки Тараса Шевченка з Полтавським краєм.
Мабуть, точкою відліку можна означити 1838 рік, коли полтавці Євген Гребінка, Василь Григорович, Аполлон Мокрицький і Петро Мартос разом з іншими взяли дієву участь у викупі з кріпацтва молодого художника Тараса Шевченка.
До речі, наш земляк Євген Гребінка став першим, хто розпізнав у ньому дар письменника і першим запросив його на гостину до Полтавщини. Так, із легкої руки лубенського байкаря і розпочалися полтавські подорожі Великого Кобзаря. Загалом, Тарас Григорович тричі відвідував Полтавщину, а в сукупності це складає близько півтора року.
Уперше Тарас Шевченко приїздить на Полтавщину пізньої весни 1843 р. разом із Є. Гребінкою і подорожує нашим краєм протягом 1843/1844 рр.
Друга подорож відбулася в 1845/1846 рр. Тарас Григорович після закінчення Петербурзької Академії мистецтв отримує дозвіл на поїздку в Україну і приїздить у с. Мар’їнське Миргородського повіту на запрошення О. А. Лук’яновича.
У свою третю (найкоротшу) подорож Шевченко приїжджає в Пирятин і в кінці травня 1859 р. 10 червня пише поетичну мініатюру «Ой, маю, маю я оченята…».
Перебуваючи на Полтавщині, Тарас Шевченко займається науковою і творчою діяльністю. Також залишає нам численний літературно-мистецький спадок. Це вірші й поеми, портрети відомих полтавців, малюнки полтавських пейзажів. Серед них малюнок «Будинок І. П. Котляревського». Для полтавців цей малюнок став безцінним живописним документом, оскільки на ньому було збережено первісний вигляд садиби І. П. Котляревського. Власне, саме цей малюнок і став підґрунтям для відновлення садиби І. Котляревського в 1969 р. Крім того, саме Тарас Шевченко започаткував традицію до поетичного вшанування пам'яті Івана Петровича, створивши поетичну елегію «На вічну пам’ять Котляревському», пророчі слова з якої «будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце в небі сяє, тебе не забудуть» золотими літерами викарбувані на пам’ятнику на могилі поета.
І ще одна дуже цікава історія пов’язує Тараса Шевченка й Полтаву. У 50-ті роки ХІХ ст. Т. Шевченко відбував заслання на півострові Мангишлак. Біля хати, в якій він оселився, викопав криницю і посадив біля неї гілку верби, яку купив на базарі в Оренбурзі. У 1963 р. в Полтавському дендропарку дендролог Яценко Яніна Яківна висадила маленьку гілочку «шевченківської верби», привезену з далекого Казахстану.
Кобзар – це наша душа, наша мудрість, це наша слава – безсмертний геній великого народу. І тому ми здолаємо всі негаразди сьогодення, і життя наше наповниться теплом, щастям, спокоєм, хлібом і квітами.
Кафедра українознавства та гуманітарної підготовки вітає всіх краян із 210-річчям від дня народження Великого Генія України. Слово Кобзаря долає час і простір, воно надихає нас і допомагає в нелегкій, тривалій і кривавій боротьбі, кличе до Перемоги! «А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатиє царята… І на оновленій землі Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі».
SHEVCHENKO'S WORD IN OUR HEARTS
We hear you, Kobzar, through the centuries.
And your voice uplifts our souls...
Vasyl Symonenko
The month of March, as tradition dictates, begins at the Department of Ukrainian Studies and Humanities of PSMU with honoring the Great Kobzar. It's a worthy occasion for students and teachers to remember the Prophet of Ukraine.
On 08 March, first-year students of Group 14, specializing in Therapy and Rehabilitation, attended the event "Taras Shevchenko and Poltava Region," held at the Poltava Regional Universal Scientific Library named after I.P. Kotliarevsky. Employees of the Local Lore Division introduced the attendees to lesser-known aspects of the poet's challenging life and his unique worldview. With particular interest, the students listened to the story of Taras Shevchenko's connections with the Poltava region.
Perhaps, we can pinpoint 1838 as the starting point when residents of Poltava, along with others, actively participated in the redemption of the young artist Taras Shevchenko from serfdom.
Notably, our fellow countryman Yevhen Hrebinka was the first to recognize his talent as a writer and invited him to visit Poltava. Thus, the journeys of the Great Kobzar in Poltava began. In total, Taras Hryhorovych visited Poltava region three times, totaling about one and a half years.
The first time Taras Shevchenko visited Poltava was in the late spring of 1843, accompanied by Y. Hrebinka, and traveled through our region during 1843/1844.
The second journey took place in 1845/1846. After graduating from the Petersburg Academy of Arts, Taras Hryhorovych received permission to travel to Ukraine and arrived in the village of Mariinske, Myrhorod county, at the invitation of O.A. Lukianovych.
On his third (shortest) journey, Shevchenko arrived in Pyriatyn and in late May 1859. On June 10, he wrote the poetic miniature "Oh, I have, I have my eyelets..."
While in Poltava, Taras Shevchenko engaged in scientific and creative activities, leaving us a rich literary and artistic legacy. This includes short poems and poems, portraits of famous Poltavians, and drawings of Poltava landscapes. Among them is the drawing "House of I.P. Kotliarevsky." For Poltava residents, this drawing became an invaluable pictorial document, preserving the original appearance of I.P. Kotliarevsky's estate. Indeed, this drawing became the basis for the restoration of I. Kotliarevsky's estate in 1969. Moreover, it was Taras Shevchenko who initiated the tradition of poetic homage to the memory of Ivan Petrovych, creating a poetic elegy "In Eternal Memory of Kotliarevsky," the prophetic words from which "you will reign, father, as long as people live, as long as the sun shines in the sky, they will not forget you" are carved in golden letters on the poet's grave monument.
Another very interesting story connects Taras Shevchenko with Poltava. In the 1850s, T. Shevchenko was exiled to the Mangyshlak Peninsula. Near the house where he settled, he dug a well and planted a branch of willow bought at the market in Orenburg next to it. In 1963, in Poltava Dendropark, dendrologist Yatsenko Yanina Yakivna planted a small branch of the "Shevchenko willow" brought from distant Kazakhstan.
Kobzar is our soul, our wisdom, our glory - the immortal genius of a great nation. And so, we will overcome all the troubles of today, and our lives will be filled with warmth, happiness, peace, bread, and flowers.
The Department of Ukrainian Studies and Humanities congratulates all citizens on the 210th anniversary of the birth of the Great Genius of Ukraine. The word of the Kobzar transcends time and space, it inspires us and helps us in the difficult, long, and bloody struggle, calling us to Victory! "And people will grow. Kings will die
Yet unborn are the heirs... And on the renewed earth
There will be no enemy, no adversary,
But there will be a son, and there will be a mother,
And there will be people on the earth."