На кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ здобувачі вищої медичної освіти ОПП «Педіатрія» під час вивчення вибіркового компонента «Українознавство» (викладачка – Вікторія Юфименко) провели презентацію постаті видатної української літераторки, перекладачки й культурної діячки Лесі Українки до дня її народження, що відзначають 25 лютого.
«Хто порятує нас, коли не схочем рятуватись?» – Леся Українка, «Лист до товаришів», 1995 рік. Леся Українка написала ці слова 130 років тому. Читаєш їх – і таке враження, ніби вона звертається до нас сьогоднішніх. Ми потроху позбуваємося стереотипів про неї передусім як про нещасну хвору, що тягнуться ще з радянських часів. Переосмислюємо постать Лариси Косач та її вплив на формування української та європейської літератури. Відкриваємо для себе унікально ерудовану, талановиту, прогресивну й вільну жінку, яка ламала стереотипи того часу. І безмежно захоплюємося.
На занятті з дисципліни «Українознавство» згадали кілька цікавих актуальних фактів про Лесю Українку. Вона була обдарованою з раннього дитинства і знала понад десяток мов. Маленька Леся навчилася читати у 4 роки. У 5 почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову. Перший вірш «Надія» написала у 9 років, а в 13 її поезії вперше опублікували під псевдонімом «Леся Українка». Вільно розмовляла німецькою, італійською, польською, болгарською. Знала англійську, латину і давньогрецьку, розуміла грузинську. Перекладала з німецької, французької, англійської, давньогрецької, італійської та польської мов. Леся Українка мала чітку антиросійську позицію, була переконана, що росіяни ніякі нам не брати. Вона писала про це ще у 1903 році: «Пора стати на точку, що «братні народи» – просто сусіди, зв’язані, правда, одним ярмом, але … зовсім не мають ідентичних інтересів, і через те їм краще виступати хоч поруч, але кожному на свою руку, не вмішуючись у сусідську «внутрішню політику» (З листа до Михайла Кривнюка, 1903 рік). Хотіла зректися російського громадянства. Леся часто подорожувала європейськими містами, але повертатися з тих поїздок у Російську імперію, де доводилося жити під цензурою й жандармським наглядом – для неї це було поверненням у «тюремне життя»: «Готова б хоч в абіссінське (Ефіопська імперія) горожанство перейти, аби не бути російською підданою, бо підданства того зовсім не вважаю ні за яку національну ознаку (скоріше за національне нещастя)». Її найближчих людей піддавали репресіям. У той самий час більшовики називали Лесю Українку «другом робітників» і показово ставили їй пам’ятники.
Зі змістовних бесід під час семінарського заняття студенти почерпнули багато цікавого про Лесю Українку і проявили себе як спраглу до пізнання нового молодь.
Подивували один одного здобувачі освіти й декламуванням поетичних строф. У їхньому прочитанні по-новому зазвучало слово надзвичайно сильної жінки, неземного обдарування поетеси, новаторки й вольової борчині.
Лесині вірші актуальні як ніколи! Тішимося з того дуже, що завдяки натхненній праці й ініціативі кожного свідомого українця нові покоління здобувачів освіти ПДМУ зростають під Лесиним небом, черпають вікову мудрість в її завжди актуальних, пророчих поетичних строфах!
EC "UKRAINIAN STUDIES"
IN HONOR OF LESIA UKRAINKA'S BIRTHDAY
At the Department of Ukrainian Studies and Humanities of PSMU, students of the "Pediatrics" educational program, while studying the elective course "Ukrainian Studies" (the lecturer – Viktoriia Yufymenko), held a presentation dedicated to the outstanding Ukrainian writer, translator, and cultural figure Lesia Ukrainka on the occasion of her birthday, celebrated on February 25.
"Who will save us if we do not want to save ourselves?" – Lesia Ukrainka, Letter to Fellows, 1895. Lesia Ukrainka wrote these words 130 years ago. Reading them today, it feels as if she is addressing us directly. We are gradually shedding the old Soviet-era stereotypes that portrayed her primarily as an unfortunate, sickly woman. Instead, we are rethinking the figure of Larysa Kosach and her influence on both Ukrainian and European literature. We are discovering a uniquely erudite, talented, progressive, and free-spirited woman who defied the stereotypes of her time—and we are endlessly inspired by her.
During the "Ukrainian Studies" class, several fascinating and relevant facts about Lesia Ukrainka were discussed. She was exceptionally gifted from early childhood, knowing more than a dozen languages. Little Lesia learned to read at the age of four. By five, she was writing letters on her own to her uncle, Mykhailo Drahomanov. She wrote her first poem, Nadiia (Hope), at the age of nine, and at thirteen, her poetry was published for the first time under the pseudonym "Lesia Ukrainka." She spoke German, Italian, Polish, and Bulgarian fluently. She also knew English, Latin, and Ancient Greek and understood Georgian. She translated works from German, French, English, Ancient Greek, Italian, and Polish.
Lesia Ukrainka held a clear anti-Russian stance and was convinced that Russians were not "brothers" to Ukrainians. As early as 1903, she wrote:
"It is time to accept that ‘brotherly nations’ are simply neighbors, bound, indeed, by the same yoke, but ... they do not have identical interests, and therefore, it is better for them to stand side by side, each acting independently, without interfering in each other’s ‘internal politics’” (From a letter to Mykhailo Kryvniuk, 1903).
She wanted to renounce russian citizenship. Lesia often traveled across European cities, but returning from these trips to the Russian Empire, where she had to live under censorship and police surveillance, felt to her like returning to a "prison life":
"I would be ready to take Abyssinian (Ethiopian) citizenship just to not be a Russian subject, for I do not consider that status to be any kind of national identity—rather, a national misfortune."
Her closest loved ones faced repression. At the same time, the bolsheviks later labeled Lesia Ukrainka a "friend of the workers" and erected monuments to her as a symbolic gesture.
During the seminar, students engaged in meaningful discussions and learned many intriguing facts about Lesia Ukrainka. They demonstrated their thirst for knowledge and appreciation of her legacy.
Students also impressed each other with their recitations of her poetry. In their voices, the words of this extraordinarily strong woman—an unparalleled poet, innovator, and resolute fighter—resonated with renewed power.
Lesia’s poetry is more relevant than ever! We are truly delighted that, thanks to the dedicated efforts and initiatives of conscious Ukrainians, new generations of PSMU students continue to grow under Lesia’s sky, drawing on the timeless wisdom of her always relevant and prophetic poetic verses!