Людина живе доти, доки про неї пам'ятають…

28 вересня 2013 року перестало битись серце доктора медичних наук, професора Вячеслава Васильовича Рубаненка. Він був людиною великої душі, щирого серця, розумним, досвідченим керівником, мудрим вчителем, надійним товаришем. У своїй толерантності до колег, до студентів професор В.В.Рубаненко був неперевершеним. Це втілення інтелігентності, людяності, працелюбства, всебічно обдарованої Особистості. Він міг блискуче читати лекції, цікаво спілкуватися на будь-які теми, навіть розповідати слушні до ситуації анекдоти. Його улюблене звернення до студентів, причому не тільки до хлопців, асистентів, а й до дівчат – «Синочка» - пробуджувало совість і прагнення до успіхів навіть у нерадивих, а поради і заклики до милосердя запам`яталися на все життя.

Багатьом своїм учням В.В.Рубаненко дав «путівку у життя». Пам’ять – то невід’ємна якість людини. Без неї ми втрачаємо себе. Тож, дійсно, людина живе доти, доки про неї пам'ятають…

Кожної осені, вже шостий рік поспіль, співробітники кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією вшановують пам’ять професора В.В.Рубаненка. Так і цієї осені на чолі із завідувачем кафедри Г. М. Кузь відвідали могилу, поклали квіти, поділилися спогадами про улюбленого Вчителя.