Нехай не згасне світло там, де вдома...

31 жовтнявикладачі кафедри українознавства та гуманітарної підготовки УМСАмали змогудолучитисядо соціально-поетичного проєкту"Там, де вдома".

У нелегкі часи націєвідстоювання, етнічної самоідентифікації, коли схід країни здригається від пострілів, а між сивими полинами блукає перекоти-доля українських хлопців-захисників, десь там,удома, в заплакану шибку вдивляється малесенькими дитячими оченятами Надія, теплим вогником освітлює темінь Любов дружин, маревом витає материнська молитва Надії.

112 віршів про любов та війну... 112 сповідей бійців-атовців, які не раз заглянули в очі небуттю, і жінок-волонтерок, які, "без надії сподіваючись", все-таки дочекалися добрих звісток зі сходу країни. Хто краще від них зможе розказати страшну правду, змусить подивитися на світ інакше?! Поети вкотре наголошують: цінуйте кожну мить, кожну хвилину під мирним, ясним небом.

Тепла, дружня атмосфера, щирі сповіді, терпкі спогади, сльози й посмішки, ніби в калейдоскопі, змішалися воєдино і наповнили вечір спокоєм, відчуттям захищеності.

Переповнені щирими емоціями, бажаємо авторам і всім, хто віддано захищає всіх нас, щоб ніколи не згасли світлі шибки, завжди визирализвідти Надія, Віра, Любов, було завжди спокійно і затишно там, де вдома...