Ми сильні, коли у критичні часи вчимося володіти собою: практичний психолог ПДМУ Тетяна Климач радить

02 березня 2022

485

• Увага на ноги. Подивитися на них, особливо, коли не відчуваються ноги. Стояти стабільно, не дати землі «піти з-під ніг». Міцні і впевнені стопи на землі. Топати, стрибати, давати дітям бігати скільки можна.
• Спиною спертись на стіну, стілець, відчути опору.
• Знайти погляд іншого поруч. Знайти, на чому сфокусувати погляд.
• Стискати, терти долоні.
• Обійняти себе, похлопати по плечам. Пояснити дитині про янгола-охоронця, який так тебе обіймає (хто вірить - пояснити собі).
• Точка між мізинцем і безіменним - пом‘яти.
• Простукати грудну клітину 1 удар на секунду (нормалізація серцебиття). Не частіше! Дитині можна простукати колінки або плечі. Проговорювати «я справляюсь, ми справляємось! ми молодці».
• Потягуватись! Розтягувати м‘язи. В стресі м‘язи спазмуються. Мінімально - тягніть шию, пальці рук.
• Активно розминайте обличчя.
• Видихати довше, ніж вдихати. «Задувати свічку», співати.
• Не рухаючи головою, поводити очима до крайніх точок - вгору, вниз, вправо, вліво. Затримати.
• Обіймати дітей і всіх-всіх.
• Пити воду. Хоч по-трошки.
• Нагадувати собі і дітям ходити в туалет.
• Плакати, якщо плачеться. Так виходить кортизол.
• Дихай.