Видатна українська поетеса Леся Українка ввійшла у різнобарвну, багатоголосу, яскраву творчу палітру українського письменництва не просто як видатний поет, чию роль в українському літературознавстві важко переоцінити. Їй вдалося досягти набагато більше – ввійти у кожну українську родину плоттю і кров`ю живої людини, чиї слова і через 150 років знаходять палкий відгук у співвітчизників. Поетичні рядки «Я в серці маю те, що не вмирає» виявились пророчими. Бо ж не може навічно піти у Вічність те, що перестраждала, переосмислила, чим переболіла стражденна її Душа.

«На вбогім сумнім перелазі» поетеса засівала «Квітки на морозі» і вірила, що весна таки настане! Цим вона і сьогодні через півтораста літ повертає віру в кращу долю і своїм нащадкам. У тому її сучасність, актуальність і безсмертя.

У центральній читальній залі бібліотеки академії про це багато сьогодні говорили, переглядаючи експонати виставки «Бо словом переповнена душа». Її підготувала провідний бібліотекар Тетяна Резутіна, яка здавна переймається лірикою Лесі Українки і зуміла у цей день поділитися своїми емоціями з відвідувачами.