Після початку повномасштабного вторгнення звичне життя українців змінилося. Повітряні тривоги та звуки вибухів стали частиною дня жителя України. Попри складні часи, рівень об’єднаності народу досягнув найвищої позначки. Волонтерська спільнота створювала та створює неможливе.

Доцент кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології Полтавського державного медичного університету Руслан Козак став одним із волонтерів, тим із небайдужих українців, які від 24 лютого активно допомагають війську та наближають нашу Перемогу.

Полтавський  лікар стоматолог-ортопед попри завантажений графік завжди знаходить час для того, щоб допомогти тим, хто цього потребує, а найбільше – військовим. Люди у формі, зі зброєю в руках та бронежилетах вже звичне явище біля кабінету Руслана Васильовича.

- Після 24 лютого повністю змінився стоматологічний прийом. Раніше це було спокійно та плановано, але з початком повномасштабного вторгнення все змінилося. Хлопці телефонують, хлопці їдуть за допомогою. Кожного дня в коридорі стояли черги, вони їхали до нас прямісінько із фронту з автоматами і у бронежилетах. У першу чергу ми надавали допомогу бійцям, а вже потім всім іншим, хто цього потребував. Усі військові, які приїздять, часу не мають, тому їм потрібно надавати допомогу терміново. Одним із відвідувачів, з яким ми познайомилися у кабінеті лікаря, став Анатолій. Чоловік проходить службу, як військовий лікар під Авдіївкою та знає Руслана Козака ще зі студентських років:

- Після початку повномасштабної війни я відразу ж пішов служити. Потім,  навіть не пам’ятаю як, але ми зв’язалися з Русланом. Він разом з волонтерами передав нам дрон Mavic, потім прилад нічного бачення, потім рюкзаки. І почався тісний контакт, ми досі спілкуємося. Адже Руслан не тільки дуже високопрофесійний спеціаліст, але й дуже гарна чуйна людина.

Лікар стоматолог-ортопед вважає своїм обов’язком допомагати війську.

- «Це не вибір «Допомагати чи не допомагати» - так повинно бути. Я вважаю, що всі так повинні робити, - вважає Руслан Козак.

- «У нас дуже багато роботи. Нещодавно збирали спільно з іншими волонтерами допомогу військовим на Авдіївський напрямок. У нас є група однокурсників, також разом збираємося й обговорюємо, як вирішувати проблеми. Збираємо кошти, шукаємо оптимальні можливості. Це не тільки стоматологічна допомога, а й виготовлення смаколиків власними руками, збирання та відправка  рюкзаків. Все це - на Бахмут, Харківський напрямок та на інші напрямки на постійній основі. Кожного місяця у нас виникає запитання «Як допомогти хлопцям?» І робота не припиняється ні на день».

На жаль, волонтерська робота не обходиться і без труднощів, які виникають на шляху до мети.

- «Труднощі з`являються постійно і вони різного характеру. Від початку війни в житті лікаря трапилося чимало випадків, які він міг би запам’ятати на все життя, але два з них вразили його найбільше.

- « Якось приходжу вранці на роботу, а біля кабінету стоїть близько 10 людей вже у військовій формі, у повній екіпіровці. А то були перші дні війни. Отоді я і відчув, що у наш дім постукала війна. Просто все в душі перевернулося. Інший випадок, коли до мене на прийом прийшла дівчинка 17 років із Сумщини, яка була в окупації 2 місяці. Вона розповідала різні епізоди, але те, що я чітко запам’ятав: «Мені пощастило, на мене тільки раз направили автомат»…

Війна неодмінно закінчиться нашою Перемогою. А після поразки ворога Руслан Васильович мріє про те, щоб Україна та українці стали лідерами у багатьох сферах:

- «Українці й так найкращі, але після Перемоги ми неодмінно станемо ще кращими. Будемо розвиватися, і у нас є всі можливості для цього».

У кабінеті лікаря стоматолога-ортопеда зберігається Державний прапор України. На ньому зібрані підписи військовослужбовців, які звернулися по допомогу за останній місяць. Приклад доцента кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології Полтавського державного медичного університету Руслана Козака – гідний наслідування. Це внесок у Перемогу, яка неодмінно настане, якщо ми братимемо приклад з усіх небайдужих невтомних борців за її наближення.

A Worthy Example: Associate Professor of Poltava State Medical University Assists the Military

Since the beginning of the full-scale invasion, the usual life of Ukrainians has changed. Air raid alarms and sounds of explosions have become part of the daily life of Ukrainians. Despite challenging times, the level of national unity has reached its highest point. The volunteer community has been made the impossible.

Associate Professor of the Department of Propaedeutics of Prosthetic Dentistry at Poltava State Medical University, Ruslan Kozak, has become one of the volunteers—those Ukrainians who have been actively assisting the military since February 24.

Despite his busy schedule as a prosthodontist, Ruslan Kozak always finds time to help those in need, especially the military. People in uniform, with weapons in their hands and bulletproof vests, have become a common sight near Ruslan’s office.

"After February 24, the dental practice completely changed. It used to be calm and planned, but with the start of the full-scale invasion, everything changed. Guys call, guys come for help. Every day, there were queues in the corridor; they came straight to us from the front lines with guns and bulletproof vests. First and foremost, we provided assistance to the servicemen, and then to everyone else who needed it. All the military who come don't have time, so we need to provide urgent care. One of the visitors we met in the dentist’s office was Anatolii. He serves as a military doctor near Avdiivka and has known Ruslan Kozak since their student years.

"After the start of the full-scale war, I immediately went to serve. Then, I don't even remember how, but we got in touch with Ruslan. He, along with the volunteers, handed over a Mavic drone, then night vision equipment, then backpacks. And close contact began; we still communicate. Because Ruslan is not only a highly professional specialist but also a very good and sensitive person."

The prosthodontist considers it his duty to help the military. “It’s not a choice of whether to help or not—it should be. I believe that everyone should do it," says Ruslan Kozak.

"We have a lot of work. Recently, together with other volunteers, we collected aid for the military in the Avdiivka direction. We have a group of classmates; we also gather and discuss how to solve problems. We raise funds, look for optimal opportunities. It's not just dental assistance, but also making treats by hand, collecting and sending backpacks. All this is for Bakhmut, the Kharkiv direction, and other directions on a regular basis. Every month, we face the question of 'How to help the guys?' And the work doesn't stop for a day."

Unfortunately, volunteer work is not without its difficulties, which arise on the path to the goal.

"Difficulties arise constantly, and they are of different nature. Since the beginning of the war, many cases have happened in the doctor's life that he could remember for a lifetime, but two of them impressed him the most.

"Once I come to work in the morning, and about 10 people in military uniforms, in full gear, are standing near the office. Those were the first days of the war. That's when I felt that war knocked on our door. Everything just turned upside down in my soul. Another case is when a 17-year-old girl from Sumy, who was in occupation for 2 months, came to me for a visit. She told various episodes, but what I clearly remembered was, 'I was lucky; they aimed a gun at me only once.'"

The war will inevitably end with our victory. After defeating the enemy, Ruslan Kozak dreams that Ukraine and Ukrainians will become leaders in many areas.

"Ukrainians are already the best, but after the victory, we will undoubtedly become even better. We will develop, and we have all the opportunities for that."

In the dentist's office for prosthodontic care, the State Flag of Ukraine is kept. It bears the signatures of servicemen who sought help in the last month. The example of Associate Professor of the Department of Propaedeutics of Prosthetic Dentistry at Poltava State Medical University, Ruslan Kozak, is worth following. This is a contribution to the Victory, which will undoubtedly come if we take an example from all caring and tireless fighters for its approach.