Урочисті церковні дзвони лунають у весняному повітрі. Низки людей потягнуться до Храму вулицями великих і малих містечок, сільськими стежками. Вони вливаються у нічній темряві у церковні двори. Всюди видно біленькі серветки у святкових кошиках. Вони накривають випечені паски – символи Великодня…За старовинним звичаєм їх несуть, щоб посвятити пасхальну трапезу. Йдуть старі й малі, віруючі й невіруючі. У цю Ніч сюди прагнуть прийти навіть ті, хто байдуже ставиться до віри як такої. Усі заражаються якимось особливим урочистим настроєм, ніби чекають чогось. І хай у Храмі ще напівтемно. Зовсім недавно все у ньому нагадувало про скорботні дні Страсного тижня. Ще залишається на амвоні Плащаниця. Тільки після півночі її винесуть. І наступить тиша. А вже опівночі через закриті царські ворота гучно пролунає довгождане «Христос воскрес!» Спів гучнішатиме, і відчиняться ворота, і почнеться Хресний хід. Христос воскресе із мертвих! І пролунає вже інший, святковий урочистий передзвін церковних дзвонів! Це вже переможний гімн. А коли його підхопить вся церква, на мить може здатися , що саме тут, сьогодні, за цим переповненим Храмом вже світиться прийдешнє Царство Господнє. І немає більше у ньому місця людським стражданням і смерті. Всіх обіймає жертовна любов Христова. Тож хай у серцях всіх нас разом з приходом Великодня поселиться Віра, Любов і Надія на майбутнє без війни і горя! Хай розквітне наш благодатний Край у всій своїй величній і неповторній красі під мирним небом!

Христос Воскрес! Воістину Воскресе!