Ішов 1882 рік. Нікому невідомий німецький мікробіолог Роберт Кох у своїй приватній лабораторії розглядає під мікроскопом різні форми життя мікробного світу. Але тепер його увага повністю прикута до паличкоподібних бактерій, які він бачив у мокротинні хворих на фтизу. Два роки тому він отримав чисту культуру цих бактерій, вивчив їх властивості і здатність викликати смертельне захворювання. Після введення бактерій в черевну порожнину мишам, морським свинкам, кроликам Кох спостерігав як вони хворіли і протягом 2-3 місяців гинули. На розтині загиблих тварин він бачив одну й ту ж картину – всі органи загиблих тварин були усіяні бугорками, схожими за розміром і кольором на зерна пшона. Одночасно в черевному ексудаті він знаходив ті ж самі паличкоподібні бактерії, які вводив тваринам. Він декілька разів провів повторні зараження тварин тими ж бактеріями і спостерігав ту ж клінічну і морфологічну картину. Було очевидним, що причиною виявлених змін, захворювання і смерті тварин були паличкоподібні бактерії. Результати досліджень давали Коху вагомі підстави розуміти, що він відкрив збудника хвороби, яка в той історичний час була для хворого вироком – це фтиза (сухоти, чахотка). Епідемія цієї хвороби була настільки поширеною у Європі і світі, що причиною кожної третьої смерті була саме фтиза. В цей же час було знято обмеження на проведення розтинів померлих і почали з’являтись публікації Й. Шенлейна, Р. Лаеннека і особливо Р. Вірхова, в яких було описано у померлих від фтизи бугоркову висипку на внутрішніх органах. Оскільки на латинській мові бугорок – tuberculum, то хворобу назвали туберкульоз, тобто бугорчатка. Саме таку ж бугоркову висипку спостерігав у своїх експериментальних дослідженнях і Кох. Публікації відомих науковців зміцнили думку Коха, що він відкрив причину розвитку туберкульозу. Але ж хто повірить невідомому досліднику. Він пише доповідь «Етіологія туберкульозу», для підтвердження написаного бере протоколи своїх досліджень і їде до Р. Вірхова, як авторитетного науковця, щоб дізнатися його думку про результати своїх досліджень і отримати підтримку своїх висновків. Коли Вірхову доповіли, що Роберт Кох просить аудієнції, він спитав: «Хто такий?». Йому відповіли, що не знають про нього нічого. Вірхов відмовив Коху в аудієнції. На другий день 24 березня 1882 року Р. Кох іде на засідання спілки фізіологів Берліна і робить доповідь на тему «Етіологія туберкульозу», яка стала тріумфальним входом Р. Коха в науку і зробила епохальний вклад у фундамент розвитку мікробіології і фтизіатрії. Нобелівський комітет тільки у 1905 році визнав це відкриття і присвоїв Коху свою авторитетну премію. В тому ж році почали проводити «день білої ромашки» шляхом «кружкового» збору допомоги для хворих на туберкульоз. Пізніше у 1993 році день 24 березня за рекомендацією ВООЗ було визнано щорічним «Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом».
Минуло 144 роки, як Р. Кох відкрив збудника цієї хвороби, сучасна медицина і медична наука знають про туберкульоз все, але подолати епідемію цієї хвороби в країнах із слабо розвинутою економікою не можуть, а це значить, що епідемія має глобальний характер. Кожного року у світі виявляють біля 10 млн нових випадків захворювання на туберкульоз, 2 млн із них помирають. Щоденно у світі туберкульоз убиває 5,5 тис і кожної години 231 людину. Ситуація в Україні дещо краща, але захворюваність на туберкульоз знаходиться в межах епідемічного порогу. Очевидно, що війна рф проти України зруйнувала нормальні економічно-побутові і виробничі умови життя нашого населення. Це викликало інтенсивні процеси міграції, переміщення, скупченість, що формує полегшені умови для поширення збудника туберкульозу і підвищення інфікованості населення. Погіршила епідемічну ситуацію з туберкульозу і незавершеність медичної реформи з перенесенням фтизіатричних функцій на лікарів загальної мережі, які не мають відповідної підготовки з питань діагностики і раннього виявлення туберкульозу. Про це свідчить такий показник, як співвідношення позалегеневого і легеневого туберкульозу, який у розвинутих країнах складає 1:1 – 1:4, тоді як в Україні він складає 1:21. Це значить, що позалегеневий туберкульоз (внутрішньо-грудний, абдомінальний, кістково-суглобовий, сечо-статевий та ін.) лікуються за помилковими діагнозами у лікарів різного фаху. Якщо врахувати, що додипломна підготовка здобувачів освіти включає менше 30 годин на вивчення туберкульозу на 4 курсі, то сумнівів не залишається, що випускники закладів вищої освіти знати туберкульоз не можуть. Не краще виглядає і післядипломна підготовка – 1-2 дні на весь туберкульоз. Це не більше, ніж знайомство з проблемою, а практикуючому лікарю потрібні знання і вміння з організації раннього виявлення туберкульозу, розпізнавати його клінічні прояви, діагностувати, проводити лікування чутливого і резистентного туберкульозу, організовувати і проводити профілактичні заходи серед населення і в епідвогнищах туберкульозу. Навчально-науковий інститут післядипломної освіти Полтавського державного медичного університету проводить на кафедрі внутрішньої медицини № 3 з фтизіатрією 5-6 циклів тематичного удосконалення для лікарів різних фахів, охоплюючи 100-110 лікарів щорічно, але цього недостатньо. Цю проблему може вирішити тільки департамент охорони здоров’я, збільшивши кількість лікарів на курсах тематичного удосконалення з туберкульозу. Це позитив, хоча і не вирішення проблеми, яку потрібно винести на рівень додипломної підготовки з базовим контролем знань на екзаменах і державній атестації.
Професор ПДМУ А. Ярешко
Пресслужба Полтавського державного медичного університету
PSMU on World Tuberculosis Day: From Koch to the Present – Commentary by Professor Anatolii Yareshko
It was the year 1882. An unknown German microbiologist, Robert Koch, was examining various forms of microbial life under a microscope in his private laboratory. At that time, his attention was fully focused on rod-shaped bacteria that he had observed in the sputum of patients suffering from phthisis.
Two years earlier, he had obtained a pure culture of these bacteria, studied their properties, and demonstrated their ability to cause a fatal disease. After introducing the bacteria into the abdominal cavity of mice, guinea pigs and rabbits, Koch observed that the animals became ill and died within 2–3 months. During autopsies, he consistently saw the same picture: all organs of the deceased animals were covered with small nodules resembling millet seeds in size and color. At the same time, he detected the same rod-shaped bacteria in the peritoneal exudate that he had originally introduced.
He repeatedly reinfected animals with these bacteria and observed identical clinical and morphological outcomes. It became evident that these rod-shaped bacteria were the cause of the disease and death. These findings gave Koch strong grounds to believe that he had discovered the causative agent of a disease that, at that time, was essentially a death sentence—phthisis (tuberculosis).
The epidemic of this disease was so widespread in Europe and worldwide that it accounted for every third death. Around the same time, restrictions on autopsies were lifted, and publications by Johann Schönlein, René Laennec, and especially Rudolf Virchow described nodular lesions in the internal organs of those who had died from phthisis. Since the Latin word for a nodule is tuberculum, the disease came to be known as tuberculosis. Koch observed the same nodular lesions in his experimental studies.
These scientific publications strengthened Koch’s conviction that he had discovered the cause of tuberculosis. However, as an unknown researcher, gaining recognition was not easy. He wrote a report titled “The Etiology of Tuberculosis” and, bringing his research records, sought an audience with Rudolf Virchow, a leading authority, to obtain support. When informed that Robert Koch was requesting a meeting, Virchow asked, “Who is that?” Upon hearing that nothing was known about him, Virchow refused to meet.
The following day, March 24, 1882, Koch presented his report “The Etiology of Tuberculosis” at a meeting of the Berlin Physiological Society. This presentation marked his triumphant entry into science and became an epoch-making contribution to the foundations of microbiology and phthisiology. The Nobel Committee recognized this discovery only in 1905, awarding Koch the Nobel Prize.
In the same year, the “White Daisy Day” was introduced as a charitable fundraising initiative for tuberculosis patients. Later, in 1993, March 24 was officially designated by the WHO as World Tuberculosis Day.
A total of 144 years have passed since Koch discovered the causative agent of tuberculosis. Although modern medicine and science now know almost everything about the disease, it has not been eradicated, especially in countries with less developed economies, indicating its global nature. Each year, approximately 10 million new cases of tuberculosis are reported worldwide, with about 2 million deaths. Every day, tuberculosis claims around 5,500 lives, and every hour—231 lives.
The situation in Ukraine is somewhat better, yet tuberculosis incidence remains at the epidemic threshold. Clearly, the war of the russian federation against Ukraine has disrupted normal socio-economic and living conditions, triggering intense migration, displacement, and overcrowding—factors that facilitate the spread of tuberculosis and increase infection rates.
The epidemiological situation has also been worsened by the incomplete healthcare reform, which has shifted phthisiology functions to general practitioners who often lack adequate training in tuberculosis diagnosis and early detection. This is reflected in the ratio of extrapulmonary to pulmonary tuberculosis: in developed countries it ranges from 1:1 to 1:4, whereas in Ukraine it is 1:21. This indicates that extrapulmonary tuberculosis (intrathoracic, abdominal, osteoarticular, genitourinary, etc.) is often treated under incorrect diagnoses by physicians of various specialties.
Considering that undergraduate medical education allocates fewer than 30 hours to tuberculosis studies (in the 4th year), it is evident that graduates cannot acquire sufficient knowledge of the disease. Postgraduate training is also inadequate—only 1–2 days are devoted to tuberculosis, which amounts to little more than an introduction. However, practicing physicians require comprehensive knowledge and skills in early detection, clinical recognition, diagnosis, treatment of drug-sensitive and drug-resistant tuberculosis, and the organization of preventive measures both in the population and in outbreak settings.
The Educational and Research Institute of Postgraduate Education at Poltava State Medical University conducts 5–6 thematic advanced training cycles annually at the Department of Internal Medicine No. 3 with Phthisiology, covering 100–110 physicians each year. However, this is not sufficient.
This issue can only be addressed at the level of the healthcare system by increasing the number of physicians undergoing specialized tuberculosis training. While this is a positive step, it is not a complete solution. The problem must also be addressed at the undergraduate level, with strengthened curricula and mandatory knowledge assessment during exams and state certification.
Professor of PSMU, A. Yareshko