5 квітня в Україні відзначають День неонатолога – лікаря, який першим зустрічає людину у цьому світі та бере на себе відповідальність за найцінніше – життя новонародженого.
Неонатологія – це особлива сфера медицини, де кожне рішення має значення, а кожна хвилина може бути вирішальною. Це професія, що поєднує глибокі знання, клінічне мислення, витримку та виняткову людяність.
Напередодні професійного свята ми поспілкувалися з проректором з науково-педагогічної та виховної роботи Полтавського державного медичного університету, доктором медичних наук, професором кафедри педіатрії №1 з пропедевтикою та неонатологією Валерієм Івановичем Похильком – відомим в Україні вченим, лікарем-інтенсивістом і одним із тих, хто формує сучасну неонатологічну службу.
Професор Валерій Похилько – це приклад лікаря, у якому гармонійно поєднуються науковець, клініцист і педагог. Його професійний шлях – це десятиліття наполегливої праці, безперервного розвитку та відданості медицині.
Свій шлях у медицині він розпочав як лікар-анестезіолог, а згодом пов’язав свою діяльність із неонатологією та інтенсивною терапією новонароджених. Багаторічна робота у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії сформувала його як фахівця, здатного приймати складні рішення у критичних ситуаціях.
Як науковець, він присвятив свої дослідження одній із найскладніших проблем неонатології – асфіксії новонароджених, а також питанням розвитку дітей, які потребували інтенсивної терапії. Його науковий доробок налічує сотні праць, монографій і навчальних видань, що формують сучасне бачення педіатрії та неонатології.
Як педагог і організатор, професор Похилько створив і згуртував сильну наукову школу, підготував молодих науковців, активно підтримує студентів і лікарів у їх професійному становленні. Його діяльність виходить далеко за межі аудиторій – він бере участь у розробці національних клінічних протоколів, міжнародних наукових проєктах та розвитку перинатальної допомоги в Україні.
Втім, попри всі професійні досягнення, визначальними у його образі залишаються людські якості: уважність, терпіння, співчуття і щира відданість своїй справі.
Кожен лікар має свою історію вибору професії. Ми поцікавилися, коли саме для нього почався шлях у неонатології.
— Коли Ви обрали професію неонатолога?
— Обставини склалися самі собою: після завершення інтернатури я здобув спеціальність лікаря-анестезіолога-реаніматолога для дорослих. Проте, повернувшись до Полтави, (в цей час у місті якраз відкрилася дитяча міська лікарня) я волею долі став дитячим анестезіологом-реаніматологом, адже ця спеціальність невід’ємно пов’язана з неонатологією.
Працював консультантом у відділенні екстреної та невідкладної допомоги обласного рівня, в клініці займався гострою хірургічною патологією у новонароджених та інтенсивною терапією у них. А у складних неонатальних випадках проводив консультативну допомогу та корекцію лікування. Сьогодні я поєдную три напрями: педіатрію, неонатологію та дитячу інтенсивну терапію.
— Чим відрізняється робота неонатолога і лікаря інтенсивної терапії для дітей від інших медичних спеціальностей?
— У нашій роботі ми стикаємося з найважчими станами, коли дитина потребує негайної підтримки життєво важливих функцій. Тут немає часу на тривалі роздуми – за лічені секунди потрібно оцінити ситуацію і прийняти рішення. У неонатології існують поняття «золотої секунди» та «золотих п’яти хвилин» – саме в цей час необхідно забезпечити дихання, вентиляцію легень, підтримку серцево-судинної діяльності та належний догляд і підтримку.
— Ваша лікарня особливо опікується передчасно народженими дітьми?
— Так, і це один із найважливіших напрямів нашої роботи. Ми виходжуємо дітей із масою тіла навіть менше одного кілограма. Це надзвичайно складний і багатоступеневий процес, який потребує участі фахівців різних профілів.
Фактично ми працюємо як мультидисциплінарна команда – від моменту народження до етапу виходжування і подальшого спостереження.
— Чи закінчується Ваша робота після першого місяця життя дитини?
— Ні. Формально неонатологія охоплює перші 28 днів життя, однак ми продовжуємо супровід, особливо передчасно народжених дітей. Ведемо їх катамнез, контролюємо розвиток, надаємо підтримку, щоб мінімізувати можливі ускладнення і покращити якість життя. Це комплексна і дуже відповідальна робота.
— Які виклики сьогодні стоять перед неонатологами в Україні?
— Ситуація залишається складною. Демографічна криза суттєво впливає на нашу сферу. Народжуваність знижується: наприклад, у 2022 році вона скоротилася на 25%, а у 2025 році в Україні народилося лише 186 тисяч дітей. На Полтавщині – близько 5650. Водночас рівень смертності перевищує народжуваність у 4 рази. Тому наше головне завдання – зберегти кожне життя, кожну дитину, адже від цього залежить майбутнє нації.
— Що для Вас є найскладнішим у професії?
— Найважче – повідомляти батькам важкий діагноз, особливо у випадках, коли можливості медицини вже вичерпані. Це надзвичайно складно емоційно.
— Чи траплялися у Вашій практиці випадки, які можна назвати дивом?
— Так, і доволі часто. Як лікар інтенсивної терапії я стикаюся зі станами клінічної смерті. Іноді здається, що зроблено все можливе, але дитина не реагує. А потім раптом починає самостійно дихати – і це справді можна назвати дивом.
— Як Ви справляєтеся з емоційним навантаженням?
— Робота лікаря передбачає великі психологічні навантаження. Під час роботи не маєш права демонструвати страх чи розгубленість – це впливає на команду. Емоції переживаєш уже після завершення зміни. У таких ситуаціях допомагає наука, пошук нових рішень, професійний розвиток – це своєрідна внутрішня опора.
— Що допомагає Вам відновлюватися і знаходити баланс?
— Моє друге покликання – творчість. Ще в студентські роки я займався танцями у народному колективі «Юність». Через багато років ми відновили заняття. Для мене це не просто хобі – це спосіб відновлення, джерело енергії та натхнення.
— Чи видно характер дитини при народженні?
— Кожна дитина – це індивідуальність, і немає двох однакових. Це проявляється вже з перших хвилин життя: в емоціях, плачі, рухах. Уже тоді можна помітити певні риси.
— Що б Ви хотіли сказати батькам новонароджених?
— Важливо розуміти, що реальне батьківство відрізняється від того, що часто показують у кіно. Іноді цей період може здаватися складним, але не варто боятися. Потрібно проживати його як найбільше щастя. Дитина – це Божий дар, і варто думати про все добре, що вона принесе у життя.
— Якою є роль лікаря у роботі з новонародженими та їхніми батьками?
— Лікар – це не лише фахівець. Це людина, яка повинна відчувати, розуміти і підтримувати. Завдання лікаря – пояснити, заспокоїти, допомогти батькам повірити у себе і в медичну команду.
— Що визначає професіоналізм лікаря?
— Передусім знання. Але не менш важливими є людяність, щирість і відкритість. Лікар має бути багатогранною особистістю – і фахівцем, і підтримкою, і психологом.
— Чи потребує професія лікаря постійного розвитку?
— Безумовно. Це професія безперервного навчання. Я часто порівнюю її з деревом: воно щороку оновлюється, росте і навіть після складних періодів знаходить сили для відновлення.
— Чи думали Ви про нагороди під час роботи?
— Під час роботи про це не думаєш. Але, звичайно, визнання є важливим. Для мене значущими стали звання заслуженого лікаря України та Національна премія України імені Бориса Патона.
— За що саме була присуджена ця премія?
— Вона присвячена роботі щодо забезпечення якості медичної допомоги новонародженим в умовах розвитку перинатальної служби в Україні. Ми розробили концепцію її створення та логістику надання допомоги. Це не лише науковий результат, а реальний внесок у збереження життя дітей.
Саме з таких історій складається сучасна українська неонатологія – професійна, людяна і віддана життю. Бажаємо професору Валерію Похильку подальших успіхів у його відповідальній праці, міцного здоров’я, наснаги та нових здобутків у справі збереження життя найменших пацієнтів!
Пресслужба Полтавського державного медичного університету
“Standing at the Origins of Life”: A Conversation with PSMU Professor Valerii Pokhylko on Neonatologist Day
April 5 marks Neonatologist Day in Ukraine — a day honoring the physician who is the first to meet a person in this world and who takes responsibility for the most precious thing: the life of a newborn.
Neonatology is a unique field of medicine where every decision matters and every minute can be critical. It is a profession that combines profound knowledge, clinical thinking, resilience, and exceptional humanity.
On the eve of the professional holiday, we spoke with the Valerii Ivanovych Pokhylko, Vice-Rector for Academic Affairs and Extracurricular Activities of Poltava State Medical University, Doctor of Medical Sciences, Professor of the Department of Pediatrics No. 1 with Propaedeutics and Neonatology — a well-known Ukrainian scholar, intensive care physician, and one of those shaping the modern neonatal service.
Professor Valerii Pokhylko exemplifies a physician in whom the roles of scientist, clinician, and educator are harmoniously combined. His professional journey spans decades of dedicated work, continuous development, and devotion to medicine.
He began his medical career as an anesthesiologist and later devoted his work to neonatology and neonatal intensive care. Many years of experience in intensive care units shaped him into a specialist capable of making complex decisions in critical situations.
As a researcher, he has focused on one of the most challenging problems in neonatology — neonatal asphyxia — as well as on the development of children who required intensive care. His scientific output includes hundreds of papers, monographs, and educational publications that shape modern approaches to pediatrics and neonatology.
As a teacher and organizer, Professor Pokhylko has established and united a strong scientific school, trained young researchers, and actively supports students and physicians in their professional development. His work extends far beyond the classroom — he contributes to national clinical protocols, participates in international research projects, and supports the development of perinatal care in Ukraine.
Despite all his professional achievements, his defining qualities remain deeply human: attentiveness, patience, compassion, and sincere dedication to his work.
Every doctor has their own story of choosing their profession. We asked when his journey in neonatology began.
— When did you choose the profession of a neonatologist?
— Circumstances developed naturally: after completing my internship, I became an anesthesiologist-intensivist for adults. However, after returning to Poltava (at that time, a city children’s hospital had just opened), I became a pediatric anesthesiologist-intensivist. This specialty is closely connected with neonatology.
I worked as a consultant in a regional emergency care unit and, in clinical practice, dealt with acute surgical pathology in newborns and their intensive care. In complex neonatal cases, I provided consultative assistance and adjusted treatment. Today, I combine three areas: pediatrics, neonatology, and pediatric intensive care.
— How does the work of a neonatologist and pediatric intensive care physician differ from other medical specialties?
— In our work, we deal with the most critical conditions, when a child requires immediate support of vital functions. There is no time for prolonged reflection — within seconds, you must assess the situation and make a decision. In neonatology, there are the concepts of the “golden second” and the “golden five minutes,” when it is crucial to ensure breathing, ventilation, cardiovascular support, and proper care.
— Does your hospital focus particularly on premature babies?
— Yes, and this is one of our most important areas. We care for infants weighing even less than one kilogram. This is an extremely complex, multi-stage process requiring specialists from various fields
In fact, we work as a multidisciplinary team — from birth through intensive care and further follow-up.
— Does your work end after the first month of a child’s life?
— No. Formally, neonatology covers the first 28 days of life, but we continue follow-up, especially for premature infants. We monitor their development, provide support, and work to minimize complications and improve quality of life. It is comprehensive and highly responsible work.
— What challenges do neonatologists in Ukraine face today?
— The situation remains difficult. The demographic crisis significantly affects our field. The birth rate is declining: for example, in 2022 it dropped by 25%, and in 2025 only 186,000 children were born in Ukraine. In the Poltava region — about 5,650. At the same time, mortality exceeds the birth rate fourfold. Therefore, our main task is to preserve every life, every child, as the future of the nation depends on it.
— What is the most difficult part of your profession?
— The hardest part is informing parents about a serious diagnosis, especially when medical possibilities are exhausted. It is extremely emotionally challenging.
— Have there been cases in your practice that could be called miracles?
— Yes, quite often. As an intensive care physician, I encounter clinical death. Sometimes it seems everything possible has been done, but the child does not respond. And then suddenly the child begins to breathe independently — and that can truly be called a miracle.
— How do you cope with emotional stress?
— A doctor’s work involves significant psychological pressure. During work, you cannot show fear or confusion — it affects the team. Emotions are processed after the shift. Science, searching for new solutions, and professional development help — they serve as an internal support.
— What helps you restore balance and recharge?
— My second calling is creativity. Since my student years, I have been involved in dance in the folk ensemble “Yunist.” Many years later, we resumed rehearsals. For me, it is not just a hobby — it is a way to recover, a source of energy and inspiration.
— Can a child’s character be seen at birth?
— Every child is unique; no two are the same. This is evident from the first minutes of life — in emotions, crying, movements. Certain traits can already be noticed.
— What would you like to say to parents of newborns?
— It is important to understand that real parenthood differs from what is often shown in movies. Sometimes this period may seem difficult, but there is no need to be afraid. It should be experienced as the greatest happiness. A child is a gift from God, and one should focus on all the good they will bring into life.
— What is the role of a doctor when working with newborns and their parents?
— A doctor is not only a specialist. It is a person who must feel, understand, and support. The doctor’s task is to explain, reassure, and help parents believe in themselves and in the medical team.
— What defines a doctor’s professionalism?
— First of all, knowledge. But equally important are humanity, sincerity, and openness. A doctor must be a multifaceted personality — a specialist, a supporter, and a psychologist.
— Does the medical profession require continuous development?
— Absolutely. It is a profession of lifelong learning. I often compare it to a tree: it renews itself every year, grows, and even after difficult periods finds the strength to recover.
— Did you think about awards during your work?
— During work, you don’t think about it. But recognition is important. For me, significant honors include the title of Honored Doctor of Ukraine and the National Prize of Ukraine named after Borys Paton.
— What was this prize awarded for?
— It was dedicated to work on ensuring the quality of medical care for newborns within the development of perinatal services in Ukraine. We developed the concept and logistics of care delivery. This is not only a scientific result but a real contribution to saving children’s lives.
It is from such stories that modern Ukrainian neonatology is built — professional, humane, and devoted to life. We wish Professor Valerii Pokhylko continued success in his responsible work, good health, inspiration, and new achievements in saving the lives of the youngest patients!
