МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення першого
Загальнонаціонального уроку пам’яті
для здобувачів освіти Полтавського державного медичного університету
«ПАМ’ЯТАЄМО. ШАНУЄМО. ПРОДОВЖУЄМО: МЕДИКИ ТА ПРАЦІВНИКИ УНІВЕРСИТЕТУ — ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ».
Початок нового навчального року для Полтавського державного медичного університету ‒ це не лише початок нового етапу навчання, нових знань і професійних відкриттів. Це також можливість зупинитися, згадати та віддати шану тим, хто мав навчатися разом із нами, працювати поруч, лікувати людей, будувати родини та плани на майбутнє, але став на захист України й віддав за неї найдорожче ‒ власне життя.
Сьогодні ми говоримо про Захисників України, чиї долі назавжди пов’язані з Полтавським державним медичним університетом. Вони були студентами, випускниками, працівниками нашого університету. Для когось ПДМУ був місцем, де розпочався професійний шлях, для когось ‒ місцем роботи і щоденних справ. Але для всіх них Україна стала тією цінністю, яку вони були готові захищати.
Їхні імена мають залишатися частиною історії нашого університету.
Одним із них є ІЛЛЯ ЛЕОНІДОВИЧ ХОНДОЖКО ‒ випускник медичного факультету №1 2022 року. Одразу після закінчення університету він добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Для Іллі це був особистий і свідомий вибір, адже в окупації залишалася його рідна Херсонщина та Нова Каховка. Здобута в університеті професія лікаря стала для нього не лише фахом, а й способом служіння людям. Ілля обіймав посаду лікаря евакуаційного відділення медичної роти, захищав Україну на Донецькому напрямку, а останні місяці ‒ на Сумщині. 8 вересня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання. Йому було лише кілька років після завершення університету, але його життєвий шлях уже став прикладом професійної та громадянської відповідальності.
ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ ТУР ‒ випускник стоматологічного факультету 2022 року. Після завершення навчання він також добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив бойовим медиком у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Олександр обрав шлях, на якому його медичні знання могли рятувати життя побратимів безпосередньо на передовій. 30 серпня 2024 року його життя обірвалося в бою на Донеччині. Сьогодні його ім’я нагадує нам про високу ціну мужності та про те, що професія медика в умовах війни часто вимагає не лише знань і навичок, а й надзвичайної сміливості.
ДМИТРО РОМАНОВИЧ СЛАБКО ‒ здобувач освіти медичного факультету №2, третього курсу, 4-ї групи. Із 6 грудня 2022 року Дмитро проходив службу у лавах ЗСУ та виконував обов’язки бойового медика ‒ брата медичного. Він залишив навчання, щоб захищати Україну та рятувати життя своїх побратимів. 12 лютого 2024 року Дмитро загинув, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області. Його історія особливо близька сучасним студентам, адже він був таким самим здобувачем освіти, як і вони: навчався, здобував професію, будував свої плани, мріяв про майбутнє. Його життя нагадує нам, наскільки важливою є людська гідність і відповідальність за свою державу.
Серед Героїв ПДМУ ‒ ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ КАПУСТНИК, випускник медичного факультету №1 Полтавського державного медичного університету 2020 року. На військову службу він був прийнятий ще у 2020 році та обіймав посаду начальника медичного пункту, мав звання старшого лейтенанта медичної служби. Він продовжив служити людям уже в умовах війни, виконуючи надзвичайно відповідальну роботу військового медика. 14 серпня 2024 року Олександр загинув унаслідок влучання ворожої ракети поблизу Білого Колодязя на Харківщині.
Серед тих, кого сьогодні ми згадуємо, ‒ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ ТАРАНЕНКО, випускник медичного факультету №1 Полтавського державного медичного університету 2010 року. Із початку військової агресії він добровільно вступив до лав Збройних Сил України та обіймав посаду старшого бойового медика. Його професійні знання та досвід були спрямовані на найважливіше ‒ збереження життя. Сергій загинув на Бахмутському напрямку, виконуючи свій військовий та професійний обов’язок.
До історії Героїв університету належить і ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ КЛИМЕНКО ‒ оператор ПК відділу технічних засобів навчання ПДМУ. За освітою він був радіомеханіком, професійним телеоператором, звукорежисером та відеомонтажером, тривалий час працював у редакції новин телеканалу «Центральний». До ПДМУ прийшов працювати у 2022 році. У 2023 році був мобілізований до лав ЗСУ та служив солдатом, стрільцем-зв’язківцем взводу зв’язку військової частини. 3 липня 2024 року Олександр загинув під селом Новогродівка. Його історія нагадує, що університетська спільнота ‒ це люди різних професій, кожен із яких своєю працею робить внесок у життя університету, а в час випробувань може стати на захист держави.
Сьогодні ми називаємо їхні імена не для того, щоб просто згадати дати чи факти. За кожним іменем ‒ людина. За кожним ім’ям ‒ родина, друзі, колеги, одногрупники, викладачі. За кожним ім’ям ‒ нездійснені мрії та майбутнє, яке могло бути.
Для нас, представників університетської спільноти, пам’ять про них має особливе значення. Адже вони є частиною історії ПДМУ. Вони навчалися тут, працювали тут, здобували професію, яку сьогодні здобуває нове покоління студентів.
Їхній приклад показує, що професія медика ‒ це не лише знання, диплом і професійні навички. Це передусім відповідальність за життя людини, готовність допомогти тому, хто цього потребує, людяність і милосердя. Саме ці цінності особливо яскраво проявляються у час війни.
Вшановуючи загиблих Захисників ПДМУ, ми маємо пам’ятати і про тих, хто сьогодні продовжує захищати Україну, про військовослужбовців, які перебувають у полоні, та про тих, хто вважається зниклим безвісти за особливих обставин. За кожним із них стоять родини, які чекають, сподіваються і продовжують жити з вірою у повернення своїх рідних. Підтримка цих родин, збереження пам’яті та поширення правдивої інформації є важливою частиною нашої спільної відповідальності.
Початок навчального року ‒ це завжди погляд у майбутнє. Але майбутнє неможливе без пам’яті про тих, хто віддав життя за можливість для України мати це майбутнє.
Тож сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю та самопожертвою Захисників ПДМУ. Вшановуємо пам’ять Іллі Хондожка, Олександра Тура, Дмитра Слабка, Олександра Капустника, Сергія Тараненка, Олександра Клименка та всіх представників університетської спільноти, які загинули, захищаючи Україну.
Вони віддали життя за Україну.
Наш обов’язок ‒ пам’ятати їхні імена.
Наше завдання ‒ берегти цінності, за які вони боролися.
Наше майбутнє ‒ продовжувати їхню справу, кожен на своєму місці.
Вічна пам’ять і шана Героям ПДМУ.
Вшануємо їх хвилиною мовчання.