Катерина Коваленко, студентка 2 курсу, гр. №1 стоматологічного факультету УМСА

«Всім привіт! 

Я народилася і виросла в мальовничому місті Черкаси, але рівно два роки тому я познайомилася із Полтавою, і вона раз і назавжди залишиться тепер у моєму серці. Мабуть, Вам цікаво, чому саме стоматологія? Медицина ще змалечку була невід’ємною частиною мене. Я мріяла про те, що коли стану дорослою, одягну білий халат і принесу клятву Гіппократу. 

 Як не дивно, у моїй родині немає жодного лікаря і навіть медсестри. Згадую ті моменти, коли ще в дитячому садочку я виривала сама собі всі молочні зуби, клала їх під подушку і з нетерпінням чекала на зубну фею. Та минув  час, і у майбутньому майбутньою зубною феєю стала я сама!

 І хоч овсім маленькою я говорила батькам, що стану стоматологом, рідні спочатку не сприймали це всерйоз, але коли прийшов час готуватися до ЗНО і я твердо наполягла на тому, що крім стоматології не розглядаю жодного варіанту, всі зрозуміли, що мої наміри вкрай серйозні. Тож настав час подання документів на вступ у вищий навчальний заклад, і в пріоритеті стала Полтава. Чому саме вона? Мабуть ,моє серце відчувало, що це місто і УМСА зіграють вирішальну роль на моєму шляху до вимріяної змалечку професії і саме вони стануть мені рідними!

Згадую мій перший день в академії, коли зі сльозами на очах я попрощалася з батьками. А вже третього вересня 2018 року відбулася надзвичайно урочиста Посвята у студенти, ми вперше з неабияким хвилюванням одягли напрочуд білі халати і стали рівноправними студентами УМСА! 

Найяскравіший спогад про початок навчання в академії - це перша пара з анатомії. Викладала її у моїй групі Степанчук Алла Петрівна. І от тоді ми відразу всі зрозуміли, що відтепер анатомію будемо вчити 7 днів на тиждень і 24 години на добу! Перед парою анатомії кожного із нас спочатку кидало то в холод ,то в жар, потім ми згадували всі молитви і схрещували пальці. Згадую, скільки сліз і нервів було вкладено у цей предмет, але з часом ми посмілішали, вивчили і дуже звикли до нашої Алли Петрівни та полюбили її всією душею. Адже вона вклала у кожного із нас частину своєї душі і ми тепер  їй дуже вдячні! 5 фасцій за Шевкуненком і 12 пар черепних нервів кожен з нас згадає без помилки навіть посеред ночі!

 Після завершення літньої сесії я повернулася додому, де через декілька днів вперше в житті була ассистентом стоматолога. Мені так прикипіла до душі ця справа, що я прокидалася о 6-тій ранку аби о 8-ій бути вже у кабінеті. Перший мій пацієнт і моя перша в житті пломба була того літа. Як сьогодні пам’ятаю, як тремтів у руках турбінний наконечник і як все тіло покрилось мурашками, а по спині пройшов зрадницький холод, але я тримала себе у рукахі з впевненістю робила все під наглядом лікаря. А у кріслі сиділа моя сестра…

 Звичайно, окрім навчання і практики, на першому курсі мене чекало цікаве і веселе студентське життя. Всією групою ми відпочивали на природі, ходили до театру (він у Полтаві просто неймовірний) і ,звичайно ж, відпочивали на вихідних разом.

А тепер дозволю собі із свого вже як-не –як, але певного досвіду звернутися до моїх однодумців, до тих, з ким ми «одної крові», якщо обираємо дивовижну, незвичайно важливу і напрочуд цікаву професію лікаря, до майбутніх вступників:
«Без сумніву, медицина є дуже важкою і відповідальною галуззю, і кожен з вас повинен серйозно  ставитися до обрання майбутньої професії. Але я запевняю, що наша Українська медична стоматологічна академія допоможе вам у будь-яких складнощах і стане другою родиною!

 Рідна моя Alma Mater, дякую тобі за насичене, багатогранне, змістовне неповторне студентське життя і за можливість стати висококваліфікованим лікарем-стоматологом у майбутньому!»