Зустріч тринадцята 

Про Академію і про себе
Анна Безкоровайна
Студентка 5 курсу УМСА

Привіт усім!

Я народилась, виросла та навчаюсь у заквітчаному розкішною зеленню місті Полтава.

Про те, що буду лікаркою, була переконана із самого дитинства, немов сама собі передала таємні знання із майбутнього. Моя родина майже вся складається з медиків, тому це прагнення підтримували всі. Коли була малою, часто спостерігала, як мама шукає підхід до кожного пацієнта, і як складно це часто буває. Мене завжди надихала відданість моєї родини цій професії — її забирали додому в думках, паперах, цифрах та телефонних дзвінках, в обговореннях цікавих випадків та досягнень своїх чи колег. 

За 5 років навчання я мала й розчарування, і звершення, відкривала друге (і третє, і п’яте) дихання. Бувало складно, особливо вночі перед здачею історій хвороб, а бувало і легко та невимушено. — як-от перед улюбленими парами. Часто доводилось «пекти раків» і розгублено згадувати схему лікування, однак нерідко траплялись і щасливі миттєвості осяяння та щастя пізнання нового. Коли все вдається, хочеться просто радіти та продовжувати йти далі!  Але коли все валиться й здається, що сили закінчуються,всеодно— треба бігти до мети, не озираючись назад, і кожен наступний крок робити як останній! 

В академії я знову відкрила свої захоплення та додала нових. Наприклад, з першого курсу співаю в народному ансамблі «Мальви». Це ще один чудовий колектив у моєму житті, де я почуваюсь спокійно, абстрагуюсь від метушні та турбот зовнішнього світу в українській пісні. 

Наразі я є членкинею Студентського наукового товариства — цим студентам не до хованок від метушні, вони зустрічають її впевнено та намагаються дослідити в ній прихований порядок. СНТ (і мої наукові керівники, викладачі, рідні та допитливість) спонукають шукати, відкривати, дивитись глибше — так і з’являються наукові роботи. Хоч і маленькі, проте вони вже мають значення!

Випадок подарував мені ще одну команду — Ukrainian Medical Students’ Association. Це насичена сторінка мого життя, яку я відкрила в стінах академії. З цією асоціацією я отримала шанс побути тьютором-волонтером —  проводити заняття з медичної англійської для зацікавлених студентів.

І, звичайно ж, не можу не згадати «Єдність». Це волонтерський загін академії, який допомагає знедоленим, підтримує засмучених та направляє розгублених. Студенти відвідують лікарні, центри підтримки, проводять акції (як-от «Рожева стрічка» на День боротьби з раком молочної залози), лекції (наприклад, «Вуличний університет») та багато іншого.
УМСА дала мені можливіть подорожувати — на третьому курсі я стала учасницею програми Erasmus + International у місті Салоніки, Греція. Це — про друзів, міжнародний досвід, життя в новому колективі та вихід зі своєї зони комфорту. І щойно ти із цієї зони виходиш, шляху назад вже немає. Так, з тих пір я побувала на новому стажуванні як членкиня Ukrainian Medical Students’ Association, і цілий серпень провела в пологовому будинку Apolinář. З собою привезла нерозділену любов до Праги та абсолютно взаємну — до оперативної гінекології. 

До речі, щодо акушерства та гінекології. Ще перед моїм четверим курсом мені випало трохи побути пацієнткою цього профілю, — і так з’явилась перша цікавість до спеціалізацї. Я дуже вдячна моїй лікарці за допомогу та захопення АіГ, яке я від неї підхопила. Далі був цикл гінекології з Еллою Іванівною Крутіковою, студентська наукова група з Тетяною Юріївною Ляховською та лекції викладачів кафедри. Мрія з’явилась сама собою, — і я перетворю її на реальність.
А замість висновку, скажу: не існує ідеальних закладів чи людей! Однак є викладачі, що щедро діляться знаннями, та колективи, сповнені ентузіазму і справжнього тепла. Мені пощастило знайти все це саме тут, в Українській медичній стоматологічній академії!