Буряк Тетяна, 2 група, ІІ курс стоматологічного факультету УМСА

Прийшов час розказати, як сталося так, що я опинилася в УМСА. У моїй родині майже всі якось пов’язані з медициною, тому з самого дитинства мені подобалось грати в «Лікаря», робити прогнози та встановлювати діагнози. Я ставала дорослішою і така дитяча забавка вже ставала серйозними планами на майбутнє. У 9-ому класі я чітко визначилась з тим, що стану лікарем, але залишився маленький нюанс - який факультет обрати, медичний чи стоматологічний. Ця думка мене переслідувала наступні 2 роки до ЗНО. Одного разу мені довелося потрапити на прийом до лікаря-стоматолога і я була приємно вражена професіоналізмом і специфікою роботи в цілому.

Як потім стало відомим, лікар виявилась колишньою студенткою УМСА. Мені здається, що саме цей похід надихнув мене до вступу саме в цей навчальний заклад. Історія вступу до академії була дуже напруженою, але в той же час – веселою. Ми з батьками подолали довгий шлях від Чернігова до Полтави, за допомогою Google-карт, шукали точне місцезнаходження закладу. І ось я відриваю очі від свого смартфона і бачу прекрасний фасад УМСА. Ми прийшли до приймальної комісії і вже, за порогом академії, мене переповнюють емоції, думки про те, що в майбутньому це місце стане моїм другим домом. Тут нас зустріли дуже привітно – тактовно розповіли, що саме потрібно робити, до кого звертатися з будь-якими проблемами; представник від студентства розповів багато цікавого – які переваги чекають на мене при вступі, дав короткий опис ВУЗа в цілому. І вже тепер я з нетерпінням чекала 1 вересня – знайомства з групою, початку нової історії в своєму житті. Настав цей день знайомства.

Вийшло так, що я опинилася з дівчиною з мого міста в одній групі. Психологічно ми допомагали одне одному почувати себе менш напружено. Ми сиділи в великій аудиторії. Нас поіменно викликали вниз і, таким чином, знайомили з одногрупниками. Це була незабутня мить. У наших очах, мабуть помітно читалась радість, але і в той же час тривога, що робити далі. Для того, щоб нам було комфортніше познайомитись з академією, нам надали куратора від студентського парламенту, який в майбутньому став нам помічником в усьому: допомагав орієнтуватися в академії (а це, ой, як складно протягом першого місяця, тоді мені здавалося, що я ніколи не вивчу, де яка кафедра знаходиться!), шукав нам методички (ще й розповів, що то воно таке), познайомив з сайтом і електронним журналом та навчив користуватися ними. Завдяки таким кураторам життя студента-першокурсника значно полегшується. Саме студентське життя в академії виявилось таким яскравим! Нові знайомства, нові місця, життєві ситуації, з якими ти вчишся справлятися сам. Поряд з тобою з`являються люди, які мимоволі стають твоєю сім`єю. Так вийшло і з нашою групою – ми завжди були разом, ходили великим натовпом, хоч це було і не зручно, але намагалися триматися поруч. Я народилася в вересні. Було тоді неймовірне бажання провести цей день весело, це ж чудова випала нагода дізнатися одне про одного поза стінами академії. Так воно і сталося. Завдяки групі та іншим знайомим мої 18 років стали незабутніми. Після декількох місяців в академії навіть викладачі почали говорити : «2-га група – це сім`я», - і я погоджуюсь з цим твердженням. З того часу пройшло більше року, а ці люди залишились для мене рідними. Вони завжди готові допомогти, виручити, а ці жарти між парами, колективне обговорення всього, що відбувається в світі, – просто класно! У цілому академія дає море можливостей знайти себе і реалізувати в чомусь.

Ділячись власним досвідом, дуже сумно зосереджуватись лише на навчанні, інколи потрібно давати собі розрядку. Цим можуть слугувати творчі студії, волонтерство, організаційна робота, але вже якщо ти дуже любиш науку, то можеш займатися науковою працею і допомагати не тільки собі, а й іншим. Мене приємно вразило те, що викладачі ставляться до студентів як до рівні: завжди готові допомагати та дуже раді будь-якій ініціативі. Якщо в тебе є ідеї, якісь роздуми з тої чи іншої теми, то вони з радістю вислухають і зможуть дати пораду. На ІІ курсі з`явилась пропедевтика клінічних предметів. Ми стали трохи ближчими до практичних навичок, і це ще один крок до професії мрії. З задоволенням відвідую пари, адже майже всі викладачі практикуючі лікарі, які радо діляться своїм досвідом, а в їх запасі є купа неймовірних історій. Я люблю академію за її різнобарв`я, можливість знайти себе як в професійному сенсі так і в духовному. Повністю задоволена своїм вибором навчального закладу. Залишилось ще кілька років провести у стінах рідної академії, тож сподіваюся, вони будуть такими ж яскравими та плідними!