Ми продовжуємо цикл розповідей «Про Академію і про себе».

У кожного із нас залишились свої незабутні спогади про студентські роки, а у тих щасливців, у кого вони ще продовжуються, щодня поповнюється скарбничка найяскравіших вражень від сьогодення. Вони охоче діляться ними з усіма, кому цікаво знати якомога більше про уславлений вищий медичний навчальний заклад, якому невдовзі виповнюється 100 років.

Тож знайомтесь:

Вікторія Коваленко, староста 1 курсу стоматологічного факультету УМСА.

«Народилася я у дивовижному місті Каневі, яке славиться такою пам’яткою, як Тарасова Гора. Ще до вступу до академії закінчила Черкаський медичний коледж за спеціальністю «Сестринська справа»

Ще змалечку я вирішила, що хочу стати лікарем, тому що мене завжди дивувала мужність і водночас милосердя наших лікарів. Мріючи допомагати і рятувати життя людей, я розповіла своїм батькам, які мене з радістю підтримали і надалі всіляко допомагали у здійсненні мрії.

Так трапилось, що після закінчення коледжу, я опинилась на роздоріжжі між багатьма вищими навчальними закладами. Зрештою подала документи до Української медичної стоматологічної академії, і жодного дня про свій вибір не пожаліла! Мабуть, головними аргументами на користь вибору УМСА були ті, що досить багато відомих, а головне, розумних і освічених лікарів, отримали освіту саме тут, в її стінах. Я не раз чула позитивні відгуки від знайомих про цей вищий навчальний заклад. А ще мене також вразило те, що жоден знайомий чи друг запевняли, що тут повністю відсутня корупція, отже, знання повністю залежать від прагнення самих студентів їх отримати!

Перший день – «Посвята в студенти» виявився для мене надзвичайно хвилюючим! Ті емоції словами не передати. Я була в захваті від того свята, яке нам подарували адміністрація і учасники заходу. Відчула, з яким теплом нас зустрічала академія. Вщухла, мабуть, всім знайома тривога першокурсника, людини, яка опинилась у новому місті серед незнайомих людей. Практично через тиждень я вже почувалася як риба у воді.

Із перших тижнів, правда, відчула, що доведеться пролити «сім потів» за навчанням, але сприйняла це більше як можливість чогось досягти, аніж обтяжливу роботу. Попервах важко було розібратись із розкладом та аудиторіями, адже академія дуже велика, і спочатку я не дуже добре орієнтувалась на території. Безперечно, що порівнявши Українську медичну стоматологічну академію зі школою та навіть коледжем, відчуваєш між ними велику різницю: тут тобі і недоспані ночі, і великі обсяги матеріалу, який потрібно вивчити, і постійний рух, рух і ще раз рух! Але ж саме його я завжди ціную і саме цього мені завжди бракувало! Так що отримала омріяне!

А наша група, наші викладачі! Про це окремо.

Ми всі на одній хвилі, маємо багато спільних інтересів. Однокурсники привітні, життєрадісні, добрі, сміливі і дружелюбні, погодьтесь, що це додає наснаги та впевненості у собі.

Викладачі різних кафедр вразили уяву професійністю, працелюбністю і надійністю. Я у захваті від них усіх! Завідувачка кафедри українознавства та гуманітарної підготовки Лещенко Т.О., доцент кафедри гістології Стецук Є.В., завідувачка кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією Бєляєва О.М. і ще багато-багато інших! І не злічити, боюсь образити когось не згадавши зараз. Просто обожнюю їхні лекції, любов до свого предмету, знання і досвід! А наш деканат стоматологічного факультету! Такої професійності, такої дружелюбності та партнерського рівня спілкування зі студентами я не бачила ні в яких інших закладах і установах. Це люди, які завжди підтримають і допоможуть в будь-якій ситуації.

Нині карантин так надовго розлучив мене з Полтавою, з моєю улюбленою УМСА і друзями! Та навіть попри таку ситуацію у світі, наші викладачі підтримують з нами зв’язок і продовжують далі не на гіршому рівні вкладати і вкладати у наші голови знання. Для цього немає перешкод! І хоч призвичаїлись навчатися в онлайн режимі, не полишає надія, що скоро це все закінчиться, і ми знову всі-всі, як і раніше, будемо щодня бачитися у реалі, спілкуватися, сперечатися і хоч відновляться, безперечно, і безсонні ночі, але тільки хай вони обов`язково будуть! Адже після пережитого особливо усвідомлюєш цінність всього втраченого!

І тепер вже я сама, як «досвідчена» студентка, на запитання знайомих, як воно тут, у нас, в УМСА навчатися, кажу їм таке:

«Якщо ви старанні, наполегливі, добрі та відчайдушні, і справді хочете присвятити себе медицині і людям, які вас потребують, - приїздіть сюди! Тут ви станете справжніми спеціалістами! І студентські роки також будуть для вас найяскравішими, бо ми всі такі, залюблені у медицину, у своїх викладачів, у своїх друзів! Тому хутко до нас - в затишну і велику родину!!! На цьому поки що прощаюсь. До зустрічі на «Посвяті у студенти!» Успіху вам всім!