Вступив я до УМСА в 2016 році на 2-й курс з нормативним терміном навчання. Я відразу знав, що я хочу від навчання в Академії, тому що за плечима вже мав середню освіту Житомирського медичного інституту і цілеспрямовано зважаючи всі «За» та «Проти» подав документи, а згодом і став студентом. Ще з часів навчання в інституті я хотів бути лікарем — хірургом, тому найбільше цікавився хірургією, але розумів, що для цього мені необхідні ще 5 років навчання у університеті. І після закінчення інституту в 2015 році я подав документи до Києва в медичний університет. Та стати тоді студентом мені ще не судилося, і я повернувся у свій рідний Житомир, де почав працювати в обласній психіатричній лікарні весь наступний рік. Здавалося, вже й не хотілося йти далі вчитися, але дякуючи завідувачу відділення, я таки розпочав підготовку до вступу і 1 вересня 2016 року я вже став нарешті студентом нашої рідної академії! 

Перші пари, перші перерви і перша кава були просто вражаючі, адже розпочалося знайомство з групою, з якою я навчався, та й не лише з нею, а й з іншими студентами. Звичайно, надалі не все було так легко і справно, тому що вчити треба було багато, часу на все не вистачало, предметів багато, а матеріалу для підготовки ще більше. Нелегко, довго та нервово проходив 2-й курс, і, закінчивши його, я з полегшенням видихнув, хоча того ще і не розумів, що попереду найтяжче! Ним був «Крок-1»…

Незважаючи на напруженість навчання, ми з друзями знаходили час, щоб відпочити і поспілкуватися, набратися сил і енергії, здійснювати походи в кіно, рідкі, але все ж чудові, прогулянки вечірньою Полтавою, святкування днів народження-це все було наче великим святом, адже ми мали змогу відпочити від занять та поспілкуватися між собою. Потім  зранку розпочинали все знову, і так до сьогоднішнього дня.

Коли дорослішаєш, починаєш по-справжньому цінувати час, проводити його з користю. І я почав більше приділяти час факультету, академії.

Нині я староста групи, курсу і представляю студентів на Вченій раді академії від свого факультету. Це неймовірно цікаво, особливо, коли ти знаходишся поруч зі своїми викладачами, наставниками і друзями, адже серед моїх викладачів є люди, які по-справжньому стали моїми друзями! Можливо, це ще і тому, що різниця у віці невелика і легше знаходити спільну мову, а, можливо, повага один до одного і є тому найголовніша причина. Я ніколи не жалкував про те, що вступив саме до УМСА.

Вже трохи починаю сумувати з того приводу, що вже 6 курс, і залишається так мало бути студентом… Далі ж інтернатура і зовсім інше життя зі своїми, вже не студентськими проблемами.

Навчання в академії просто чудове і на даний момент легке, а долаючи поступово цикли навчання, починаєш усвідомлювати те, що ти вже майже лікар!.

Це справді чудова професія, це те, без чого я не мислю свого майбутнього!

Хотів би сказати декілька слів нашим послідовникам, тим, хто тільки думає над своїм майбутнім. Якщо обирати професію, то тільки лікаря! Якщо обирати виш, так тільки Українську медичну стоматологічну академію!

Саме в її стінах з її викладачами ви відчуєте всі кольори неперевершеного студентського життя!

Бажаю успіхів майбутньому поколінню студентів нашої УМСА, а викладачам — міцного здоров’я і, звичайно ж, терпіння, щоб підготувати до самостійного успішного професійного життя ще не одне покоління відданих Медицині спеціалістів!